Епоха слави і надії

В цьому сенсi працювати трохи складнiше, тому що людина вже придумала образ, а сам зробити ловець не може. Я повинен зрозумiти його задумку, уявити все в фарбах i втiлити всi його побажання в реальнiсть. Але з людьми працювати набагато приемнiше, нiж абстрактно виготовляти вирiб в надii, що ловець снiв знайде свого хазяiна. Коли працюеш в тандемi iз замовником, у результатi виходить щось самобутне. При виконаннi нестандартних побажань замовника народжуються абсолютно незвичнi речi, якi в другий раз буде складно повторити.

Моi роботи не повторюються, крiм одного замовлення. Одного разу дiвчина на своему дiвич – вечорi вирiшила подарувати подругам ловцi снiв i попросила зробити iх однаковими. Так я змайстрував тринадцять ловцiв в однiй стилiстицi i колiрнiй гамi. Я i надалi буду розвиватися у творчому напрямку. Хочу бiльше малювати i отримати художню освiту. Почуття смаку в мене е, е деякi навички, але бракуе базових знань i замало практики. В своiх мрiях я бачу себе художником зi свiтовим iм'ям. – Признався Нiколас.

Глава 7

Лангре i Стажер не стали вiдкладати поiздку до психiатричноi лiкарнi, де знаходився той самий Крамер, бiля будинку якого, комiсар трохи не розпрощався з життям. Полiцейськi, немов два шукачi, що взяли слiд, йшли по залишених злочинцем слiдах i не хотiли витрачати часу на те, щоб перевести дихання i вiдпочити. Адже в iх випадку це може вiдгукнутися новими жертвами.

Вони припаркувалися бiля в'iзду в лiкарню в невеликому рядi автомобiлiв iнших вiдвiдувачiв, що чекали своеi черги.

Сама будiвля ховалася за високою огорожею, а по всьому периметру виднiлися чорнi лiнзи камер спостеження. З одного боку лiкарня була по свсiдству з вiйськовою частиною, схованою за високою бiлою огорожею, увiнчаною колючим дротом. Бiля контрольно – перепускного пункту, з суворими обличчями стояло кiлька чоловiк у формi.

З iншого ж боку дороги, яскравою плямою черепичних дахiв i вiчнозелених живоплотiв, видiлявся приватний сектор.

В двiр полiцейських впустили лише пiсля детального огляду речей i перевiрки всiх документiв.

За огорожею, кипiло свое життя – тут i там поспiшали в своiх справах працiвники лiкарнi, з розташованого трохи подалi гаража виiхало кiлька машин швидкоi допомоги з увiмкненими сиренами. Самi пацiенти були схожi швидше на примар, нiж на живих людей, прогулювалися в дворi з непрацюючим фонтаном.

На порозi iх зустрiла привiтна санiтарка середнього вiку – в охайнiй формi i милими ямками на усмiшливому обличчi.