Епоха слави і надії

Їй явно хотiлося поговорити, мабуть, вiдвiдувачiв тут було мало, а нових i поготiв.

– Умови в нас вiдмiннi – догляд, процедури i живлення на вищому рiвнi. Але не дай боже вам, панове, сюди потрапити! – Сплескала вона руками. – До недавнього часу единою установою з високим рiвнем нагляду за такими пацiентами була французька психiатрична лiкарня iменi святого Петра… – Беззупинки тараторила привiтна жiнка, ведучи iх по хмурому на вигляд вестибюлю. Вони повернули до другого корпусу, пiднялися по обшитих панелями сходах.

Пiсля чого, раптом спохопившись, санiтарка вибачилася i сховалася за дверима одного з кабiнетiв, де, як вона сказала, залишила книгу облiку вiдвiдувачiв.

Лангре озирнувся на всi боки. Через високi стелi, розташування палат та сходiв, будiвля здалася йому досить старою.

– Якщо суд визнае злочинця неосудним, його вiдправляють на примусове лiкування, поки лiкарi не визнають його повну соцiальну безпеку, – неголосно, щоб iх не почули стороннi, сказав вiн.

– Я тiльки що прочитав в iнтернетi, – сховавши телефон в кишеню, також впiвголосу подiлився iнформацiею Стажер, – що правозахисники занадто часто фiксують тут порушення прав хворих. Цю лiкарню звуть "Пеклом на землi".

Помiтивши неподалiк жiнку, яка, судячи з одягу, не була спiвробiтником, а прийшла вiдвiдати когось з рiдних або близьких, полiцейськi переглянулися мiж собою. Лангре кивнув у вiдповiдь на нiме питання Стажера.

– Добридень, мадам, вибачте, що потурбували, – чарiвно посмiхаючись, вибачився Стефан.

 – Ми тут вперше i хотiли б дiзнатися про це мiсце.

– Правильно, що хочете, – з гiркотою в голосi вiдповiла жiнка. – Моя дочка тут вже пiвроку. Я вже i не запитую, скiльки ще iй треба часу на повну реабiлiтацiю. Лiкарi тiльки твердять, що залишаеться тiльки чекати. Вони, бачте, нiяк не можуть переконатися, що рецидивiв бiльше не буде!

Побачивши, що хтось вийшов з кабiнету у кiнцi коридору, жiнка рiзко попрощалася з ними, на ходу кинувши, що вже давно шукае зустрiчi з головлiкарем, i рiшуче попрямувала туди, де щосили набирав оберти неабиякий скандал.

Не звертаючи уваги на оточення i спроби лiкаря ii заспокоiти, вiдвiдувачка, перегородивши собою отвiр, з кожною секундою кричала все голоснiше та голоснiше :

– Я вимагаю, щоб ви негайно припинили колоти моему синовi вашi препарати! Ви що, не бачите, вiд них йому тiльки гiрше?! – Жiнка в лютi тупнула ногою.