Останнє літо. Всі ми родом з 90-х (українською)

– По самим натуральним! – знову просичав Дроня, прикладаючись щокою до воздушке. – По самим натуральним… – шепотiв вiн.

– А де вони?

– Зараз будуть! – як снайпер у засiдцi засiв на пiдвiконнi Дроня. Створ його гвинтiвки i частину голови, от i все, що хоч якось можна було розрiзнити з вулицi. А могутня листя чудово приховувала його хоч праворуч, хоч лiворуч.

– А ось i фашистюга! – обрадувано прошепотiв вiн.

І правда, фашист не змусив себе довго чекати. Фашистовi було вiд сили рокiв тридцять п'ять – стародавнiй стариган! – i володiв фашист могутнiм пузом i солiдним дипломатом.

Пузо вiн гордо нiс перед собою, дипломат не менш гордо в руцi, разгорнутiй своiм чорним глянцем пластику в нашу сторону.

– Пипець тобi, фашистська морда! – та не встигли ми навiть зреагувати, як було вже пiзно. Палець неспiшно спустив курок, свинцева болванка беззвучно покинула ствол гвинтiвки i помчала в бiк фашиста.

Фашист здригнувся, зацiпенiв вiд лязгающего звуку, пiднiс до лиця свiй дипломат, здивовано провiв по потрiсканiй пластику пальцем i щось змiркувавши, раптом плазом упав прямо на асфальт.

– Ага! Засцал, фашистюга! – вимовив Дроня i тут же переламав ствол, заганяючи туди другий синицевий наконечнiк. – Щас ти у мене пiзнаеш удалi пролетарськоi! Вiдчуваеш гнiв праведний!! – прошипiв Дроня i знову навiв на нього гвинтiвку.

Мужик лежав на асфальтi практично нерухомо. І тiльки його голова вiдривалася вiд асфальту на деякий час i знову опускалася, вiдривалася в пошуках стрiлка i знову опускалася через незручнiсть пози.

Шукав вiн його, стрiлка, чому-то вгорi, на верхнiх поверхах, а то i на даху. Видно було, як рухаються його губи, вимовляючи чи то прокляття, чи то молитви.

– Ось тобi! —i Дрон знов спустила курок. Свинцева кулька вдарилася всього в декiлькох сантиметрах вiд голови мужика, той тут же схопився, спiткнувся, впав, схопився, знову спiткнувся, але втримався i з усiх нiг кинувся бiгти.

– Уйде! Уйде! – злетiв на пiдвiконня Дроня намагаючись стоячи там же переламати ствол воздушки i швидко перезарядити.

 – Уйде фашист! уйде тварюка! – кричав вiн на всю вулицю. – Бери його в кiльце. Жени пiд… а! – волав вiн готовий кинутися в погоню. Ствол не пiддавався. Руки нервово крутили його з боку в бiк, кульки розсипалися на всi боки, Саня стогнав вiд жаху i блiднув вiд передчуття, Дроня волав на всю горлянку i вже був готовий стрибнути у вiкно, озвучивши необхiднiсть наздогнати фашиста i добити його прикладом.