Останнє літо. Всі ми родом з 90-х (українською)

І стрибнув би, i наздогнав би, i добив би – ми в цьому не скiльки не сумнiвалися. І було б так, якби Льоха не схопив Дрона за ноги i не сволок того в кiмнату, на пiдлогу.

– Ти що? – кричав Дрон. – Пособник! Шкура фашистська! Вiдпусти мене! Та я щас тебе вб'ю! – увiйшов у роль Дрон.

– Ти чо це? – заспокоював його Льоха, притискаючи як мiг до пiдлоги. – Ти чого це розiйшовся? Ти ж мiг i мужика застрелити? Ти чого?

– Та правда, чого це я?! – раптом опiр припинився. Дрон обм'як, обвiв усiх поглядом лежачи на пiдлозi, а потiм тихо пiднявшись, спрямувавши свiй погляд на Саню неспiшно поцiкавився:

– А що це ти менi рушницю в руки всучив? Я ж не хотiв!

Саня загубився i навiть не знав що вiдповiсти.

– Так ти ж мене трохи людину вбити не змусив! – недобре так дивився на Саню Дрон пiдкидаючи в руцi гвинтiвку. Нехай i не заряджену, але все ж.

– Так, я це… – позадкував Саня. І картина була сповнена комiзму. В половину Саниного зросту Дрон, по масi у три-чотири рази поступаеться Санi, труiв господаря квартири, практично повнiстю придушивши в тому волю до опору.

– Ти ж знаеш, що я зупинитися не можу! – закричав Дроня. – Так ти мене хотiв пiдставити… Ти мене загубити захотiв!!! – i кинувся з ходу на Саню.

– Так вiн шалений! – прокричав Саня i кинувся бiгти в бiк кухнi.

– Вали його, – прокричав весело Леха i тут же завалив на пiдлогу Дроню.

– Та не мене! – здивувався той, цiлком логiчно вважаючи, що реплiка стосувалася виключно Санi. – Не мене валити треба…

Через хвилин п'ятнадцять всi ми сидiли на кухнi.

– Ну як я вас всiх! – вiд усiеi душi радiв Дроня. – Як я Вас? А?!

Йому не вiдповiдали.

– А ви, мабуть, подумали, що я чокнулся?! Що у мене дах забрав?! – радiв вiн своему невтримному артистичному темпераменту. – Ось так i всi думають, що я божевiльний. А я ось так приколююсь!!

– А якщо б мужика пiдстрелив, це теж був би прикол? – посмiхався Жека, якому, власне, не зовсiм i весело було вже.

– Так то прикол був… То я жартував так, – пив чай Дроня. А мiж тим день тiльки набирав обертiв…

– Може на ручку сходити? – запропонував Леха. – Там зараз всi нашi…

7. Ватрон

Справжне iм'я Ватрона знали хiба що його батьки та шкiльнi вчителi, перiодично заглядуючи в журнал i якi знаходили його iм'я в суi. Ми ж знали його Ватрона Ватроном i нi як iнакше.