Веселий паровоз Чу-Чухин та його друзі. Дитячі оповідання (українською)

Дерева розходилися, як живi, гiлки завбачливо вiдгинаеться убiк, а якi не встигали, тi просто ламалися пiд напором хатинки, що почала рухатися.

– Та швидше ти, дерев'яна! – прокричав чорний кiт. – Ми що тут тебе рiк чекати будемо?!

Хатинка пiднялася на своiх манiпуляторах вгору, повернулась там на пiвоберта i так само акуратно i неспiшно опустилася вниз. Ми стояли осторонь i тiльки зараз я зрозумiв справжнi розмiри цiеi споруди. Вона була величезна, висотою в три ангара, а завширшки п'ять паровозiв. Поки ми стояли далеко – вона нам здавалася не бiльше звичайного будинку.

З цього боку не було вiкон, тiльки однi дверi i великi ангарнi ворота. Ворота вiдчинилися i стара запропонувала менi туди в'iхати.

– Ось ми i вдома, – показувала шлях вона. – У нас тут i вiдвари, i корiння, i масла машиннi настоянi на ялинових шишках. І пiч чудодiйна.

– А пiчка навiщо? – здивувався я. Посеред хатинки, що була розмiром з ангар, стояла величезних розмiрiв пiч, в яку цiлком мiг вмiститися паровоз i мiсце ще залишалося.

Пiч вже була розiгрiта i навiть палала жаром.

– А як же по iншому? – зробила здивоване обличчя стара.

– Це щоб кiсточки твоi розпарити. – додав свiтлий кiт.

– Це щоб порчу паровозну з тебе зняти. – промурчала i темний кiт.

– Щоб усi пом'ятостi м'якше стали i вiдвари цiлющi iх отрихтовати змогли.

– Щоб iржу цiлющий вогонь вiддiлив вiд корпусу твого, а ми потiм олiйними екстрактами метал змогли на тебе наварити.

І так солодко звучали iхнi слова, так манила пiчка. Ну прямо так само, як i болото, коли я продирався через лiс.

І я вже подався до пiчки, в теплий i приемний жар, як раптом порiвняння з лiсом менi стало очевидним з тим, що вiдбувалося зараз. Порiвняння це мене привело в почуття, щось осмикнуло мене i чари тут же спали. Теплий жар пiчки перетворився на обпалюючу спеку i я навiть почав вiдчувати як метал потроху пiддаеться i ось-ось почне плавитися.

– Гей, ангар, слухай мене! – закричав я. – Туши швидко пiч. Пiдiймайся на манiпулятори i гайда звiдси, в бiк найближчих залiзничних колiй.

І що б ви думали?! Вiн мене послухався. А як же могло бути iнакше то?! Один механiзм iнший зрозумiе з пiвслова. Зрозумiе, послухаеться i розбереться що другому добре, а що нi.

Хатинка похитнулася, стулки печi зачинилися i запал та жар почав вщухати за ними, стара i коти вiд хитавицi покотилися пiд стiну. Покотилися i вiдразу ж перестали бути добрими да чемними. Закричали, руками та лапами замахали, коти тi й зовсiм заверещали.