Веселий паровоз Чу-Чухин та його друзі. Дитячі оповідання (українською)

А хатинка тим часом погойдувалася з боку в бiк на ходу.

Дерева своiми лапами чiплялися за ii ноги-манiпулятори, тяглися гiлками-гаками до дверей, обманута у своiх очiкуваннях, зла звiрина та iнша лiсова нечисть стрибали внизу, намагаючись дотягтися до дверей.

І так тривало з пiвгодини…

– А що потiм? – не витримав хтось iз слухачiв.

– А потiм хатинка на манiпуляторах пройшла через весь лiс, прокрокувала по парi болiт, та вийшла до гiлки, що вела прямо сюди. Тут я подякував хатинйi, запропонував iй пiти з лiсу, але вона сказала, що ii вiйськовi тут залишили на випадок вiйни, пiд стару будiвлю замаскували, i вона повинна вiрою i правдою i далi служити, тому покинути свiй бойовий пiст не може.

Пообiцяв я тодi час вiд часу заскакувати – виявляеться iй вiйськовi залишили цiлий склад мастильних матерiалiв, – i ледве тягнучи колеса ось випадково забрiв сюди – в депо.

– Ух ти! – здивувався хтось. – Це чи не там, де занедбанi залiзничнi колii уздовж лiсу дугою в топi йдуть, сталося?

– Мабуть, що там, – кивнув Чу-Чухiн.

 – Я навiть упевнений, що там. Тiльки туди краще не потикатися – мiсця там i справдi згубнi. А ось ту стару зовсiм недавно на базарi в Полтавi бачив.

– І що вона?

– Так ложками торгувала. Ложки, каструлi, сковорiдки. Все металеве. Новеньке, блискуче, зовсiм недавно виготовлене. Я потiм питав у людей на базарi, чи часто вона тут торгуе?! Кажуть – постiйно. Всi цi ложки-сковорiдки – ii коник. Пiдробки, звичайно, пiд китайськi, але продаються добре.

– Це вона i тебе на ложки переплавити хотiла?! – раптом зрозумiв хтось.

– І не сумнiвайся. Я потiм багато про те думав. Це виходить – живе вона бiля болота згубного, повного магнiтноi магii, зупиняе одурманенi паровози у самоi топi, заманюе до себе в лiгво i там в печi плавить та ложки лле. Так що я, виходить, дивом вислизнув, – кивнув Чу-Чухiн. – І тепер тi мiсця стороною об'iжджаю. Ну хiба що вiд випадку до випадку до замаскованого ангару пiд хатинку заскочити, а так бiльше нi-нi. І вам не раджу.

2. Як паровозик Чу-Чухiн Колобчука рятував

– Привiт, Колобчук! – протрубив Чу-Чухiн Колобчуку, коли пробiгав повз нього.

Колобчук був чимось дуже зайнятий i тому лише кивнув паровозику, продовжуючи на ходу щось роз'яснювати коту Маслянцi. Маслянка не погоджувався, постiйно невдоволено бурчав, iнший раз навiть сичав, але якiсь цифри в паперах, що Колобчук нiс у розгорнутому виглядi i постiйно вказував в них, змушували Маслянку змовкати.