Вахмістр Штудер

В сухих пальцях вiн затискав олiвця й не пiдводив погляду на Шлюмфа.

– Вiд шостоi до сьомоi? – Шлюмф уже важко дихав.

– Нi, вiд сьомоi до восьмоi. О сьомiй ти скiнчив вечеряти, о восьмiй розмiняв у «Ведмедi» сотню. Хто дав тобi триста франкiв?

І Штудер пильно глянув на хлопця. Шлюмф вiдвернув голову вбiк, тодi раптом упав ницьма на лiжко, затуливши обличчя зiгнутою правою рукою, й затрусився всiм тiлом.

Штудер чекав. Вiн був задоволений. Дрiбненькими лiтерами записав у нотатнику: «Зонья Вiчi» – i поставив великий знак запитання.

– Шлюмф, ми це дiло розплутаемо.

Я не дуже допитувався в тебе, що ти робив увечерi в вiвторок, тобто напередоднi вбивства. Бо знав, що ти однаково набрешеш. Та й однаково це е в протоколах. Ти тiльки скажи менi ще одне: що за дiвчина твоя Зонья? Вона одиначка в родинi?

Шлюмф рвучко пiдвiв голову.

– Є ще брат. Армiн.

– І ти того Армiна недолюблюеш?

– Я йому якось був доброго бобу всипав, – вiдказав Шлюмф i вищирив зуби, мов собака, коли гарчить.

– Той Армiн не хоче, щоб його сестра йшла за тебе?

– Так, та й з батьком вiн увесь час гарикався: Вiчi таки часто нарiкав на нього…

– Ага… А мати?

– Е, стара ввесь час одно романи читае. – Хлопець так i сказав – «стара», без нiякоi поваги. – Вона родичка старости Ешбахера, i той посадив ii торгувати в станцiйному кiоску в Герценштайнi. Вона ввесь час сидiла в тому кiоску й читала, поки чоловiк крамарював по селах. Ну, не те щоб крамарював… iздив скрiзь своею мотоциклеткою, розвозив мастику для пiдлог, каву тощо… І мотоциклетку теж там знайшли, стояла на дорозi, зовсiм поблизу.

– А де лежав старий Вiчi?

– За сотню метрiв у лiсi, Котеро так розповiдав.

Штудер малював у своему записнику чоловiчкiв. Вiн раптом перенiсся думкою далеко. До тiеi розпадини в Горiшньому Аргау, де заарештував хлопця. Дверi йому вiдчинила мати. Дивна жiнка та Шлюмфова мати! Вона й не здивувалась нiтрохи. Тiльки спитала: «Хоч поснiдати йому можна?»

Юне дiвча в Герценштайнi, стара мати в Горiшньому Аргау… а мiж ними обома оцей хлопчина Шлюмф, обвинувачений в убивствi…

Все залежатиме вiд того, якому слiдчому припаде справа… Треба буде з тим слiдчим поговорити.

У коридорi почулись кроки. На порозi став наглядач Лiхтi, його червоне обличчя сердито блищало.

– Вахмiстре, пан слiдчий хочуть поговорити з вами.

І Лiхтi зухвало оскiрився. Неважко було здогадатися, що означае ця усмiшка.