Вахмістр Штудер

Може, цей вахмiстр пiддатливий на лестощi?…

Тому слiдчий сказав:

– Я бачу, вахмiстре, ваша практична виучка в кримiнологii переважае мою… – Штудер щось пробурмотiв собi пiд нiс. – Що ви кажете? – Слiдчий аж руку до вуха приклав, нiби боявся пропустити бодай слово свого спiврозмовника.

Але Штудер ураз неначе забув, де вiн. Бо заходився неквапливо прикурювати дешеву сигару.

– Може, краще закурите сигарету? – наважився несмiливо запитати слiдчий, бо терпiти не мiг диму вiд таких сигар. І простяг Штудеровi через стiл розкритий портсигар.

Та Штудер заперечливо похитав головою. Йому, вахмiстровi Штудеровi, сигарети з золотим мундштучком!..

Слiдчий порушив тишу.

– Де ж ви набули таких практичних знань, пане Штудер?

Але навiть змiна форми звертання – «пане Штудер» замiсть «вахмiстре» – не змогла розбудити мовчазного оперативника з задуми.

– І чому це ви з вашими знаннями не стали хоч би лейтенантом полiцii?

Штудер рвучко пiдвiв голову.

– Що?… Що ви сказали?… У вас попiльничка е?

Слiдчий усмiхнувся й посунув через стiл мосяжну мис оч к у.

– Я свого часу працював у Грацi в професора Гроса. А чому я не зробив кар’ери? Бачте, я колись попiк пальцi на однiй банкiвськiй справi. Тодi я був комiсаром у мiськiй полiцii… Еге ж, а пiд час вiйни… Пiсля iсторii з банком я попав у неласку, i довелося починати все з самого низу. Таке бувае… Але я хотiв спитати ось що: як ви збираетесь розв’язувати цю справу? З яких крокiв починати?

Спочатку слiдчий хотiв був присадити цього вахмiстра, пояснити йому, хто тут командуе; адже, кiнець кiнцем, вiдповiдальнiсть за розслiдування лежить на ньому… Але вiн вiдiгнав цей перший iмпульс.

У Штудеровому поглядi було щось таке очiкувально-несмiливе… Тому слiдчий сказав досить примирливо:

– Ну, гадаю, почнемо з найзвичнiшого. Викличемо родину Вiчi, хазяiна… гм… звинуваченого…

– Ервiна Шлюмфа, – перебив Штудер, – уже судженого за грабунок, крадiжки та iншi дрiбнiшi злочини. Коли трупа вiдвезли до судово-медичного iнституту?

– У середу ввечерi…

– Як ви гадаете, коли ми зможемо одержати з iнституту висновок?

– Думаю, можна б показати труп обвинуваченому… Що ви на це скажете?

Запитання було ввiчливе, але думав слiдчий десь так: «Хоч би вже ти швидше забирався геть! Сигара смердить, поводишся настирливо, я, звiсно, поскаржуся начальству, але що менi з того? Отже, так скоро я тебе не спекаюсь.

Тому краще ладком…»

– Показати звинуваченому? – перепитав Штудер.