Вахмістр Штудер

Тобто Штудер проводить свое розслiдування у вороже налаштованому до нього середовищi, яке своею мовчанкою не сприяе розкриттю злочину.

Всi подii роману вiдтворюються через головного персонажа. Важливе мiсце у романi вiдведено снам Штудера, його загальним розмiрковуванням. Тобто читачi мають змогу брати безпосередню участь у реконструкцii злочину, спiввiдносити своi комбiнаторськi здiбностi з тими методами розслiдування, якi використовуе Шту-дер. Така форма оповiдi надае зображенню життевоi правдивостi i створюе належну психологiчну напругу.

У роботi над детективним романом Глаузер йшов своiм шляхом. Вiн не приховував свого негативного ставлення до тривiальноi лiтератури, яку розцiнюе як «певний вид повзучоi отрути, що вихолощуе здоровий людський розум».

Його вахмiстр Штудер критично налаштований до тривiальних «жiночих» романiв таких письменниць, як Фелiцiтас Розе Моерсбергер та Куртс-Малер. Вiн запитуе у дочки комiвояжера, побачивши в ii руках роман Фелiцiтас Розе: «Навiщо ви читаете таке смiття?» Таке ж дешеве тривiальне чтиво Штудер вияляе i в будинку Вiчi, i в кiмнатi Ервiна Шлумпфа.

Сюжети тривiальних романiв пiдказують дружинi Вiчi та ii сину iдею: спонукати батька до самопокалiчення, щоб затим отримати повну суму страховки як при летальному випадку. Дослiдниця творчостi Глаузера Евелiна Якш справедливо зазначае, що «мотиви Шлумпфа i Вiчi для iх безглуздих вчинкiв мають, попри iндивiдуальнi психiчнi особливостi, спiльне походження». Нерозбiрливе читання тривiальних романiв деформуе iх мислення, викривлюе об’ективне свiтосприйняття. Вони й свою долю бачать тiльки у свiтлi таких романiв i через те живуть iлюзорною надiею: знайти у власному життi щастя, кохання i багатство, якщо дiятимуть за прикладом героiв таких романiв.

Зокрема, пiдставою для вчинкiв Вiчi та Шлумпфа служить тривiальний роман «Без вини винний» та серiя бандитських творiв про Джона Клiнга. Перебуваючи пiд слiдством, Шлумпф вважае себе героем, який жертвуе собою заради дiвчини i, будучи безневинним, погоджуеться на ув’язнення.

Глаузер застерiгае таким чином вiд небезпеки перенесення фiкцiйних вчинкiв героiв бульварних романiв у реальну дiйснiсть.

Наступний мотив роману, який пов’язаний з бiографiею Глаузера, – це психоаналiз (письменник проходив курси психоаналiзу, лiкуючись вiд шизофренii та залежностi вiд морфiю). У романi е сцена жахливого сну Штудера, в якому фiгуруе загрозливий великий палець, що е, власне, першою вказiвкою на вину Ешбахера.