Крижане кохання ГУЛАГу

Дуже суперечливий партiйний дiяч, який, незважаючи на свою проукраiнську позицiю, залишився вiдданим ленiнцем. Також покiнчив життя самогубством пiсля свого звiльнення.].

Пiзно ввечерi батько, котрий саме прийшов додому, взагалi на його запитання про украiнських письменникiв кiлька разiв клiпнув i коротко вiдрiзав: «Забудь. То небезпечнi невдахи». Звiсно, якби Геннадiю Петровичу тодi сказати iнакше… Пояснити, що то просто невдахи, i бути одним iз них – небезпечно. Так нi ж… Сказав майор саме те, що сказав. Бовкнув.

І тут Олексiю пiсля фiльмiв про розвiдникiв почали ввижатися пригоди. Небезпечнi невдахи, себто лiтератори насправдi перетворилися ледь не на шпигунiв або льотчикiв-диверсантiв iз фiльмiв щонайменше.

…Наступного дня пiсля останнього уроку ненависноi йому математики вiн побiг до того будинку, щоб подивитися, хто ще в нього входить i виходить.

* * *

Ролiт на початку був i справдi вершиною-величиною. Але вже лубочною. Олексiй цього, звiсно, не знав i не мiг знати. І не лише через вiк, а й через те, що пропаганда працювала iдеально.

Може, й найкраще з усiх систем Радянського Союзу, завдяки чому той i мiг iснувати.

Так ось, будинок робiтникiв лiтератури завжди був лубочно-пiдконтрольною вершиною, пiсля того як до влади прийшов пахан Сталiн. Ну тобто вiд самого початку свого iснування в тисячу дев’ятсот тридцятому роцi. Насправдi Ролiт – перший конструктивiстський будинок, доведений iз первiсного проектування Костирка та Кричевського[13 - Архiтектурний проект у стилi модного тодi конструктивiзму склав видатний зодчий В.

Кричевський разом зi своiм учнем П. Костирком.] майже до буквальноi коробки – почали заселяти мешканцi на початку грудня тридцять четвертого. Але ж спочатку був збудований харкiвський будинок лiтераторiв «Слово» – прямий пращур першого Ролiту, з якого почали знищувати митцiв. З нього почалося Розстрiляне Вiдродження, адже до 1938 року було репресовано мешканцiв сорока квартир iз шiстдесяти шести. І якби не перенесли столицю з Харкова до Киева, то невiдомо, чи добудували б вiчно заморожене будiвництво першого Ролiту. А так… Деякi з тих, хто вижив, харкiвських письменникiв остаточно переквалiфiкувалися на оспiвувачiв радянськоi системи й переiхали до Киева. Так би мовити, долучилися до новоствореноi столицi. Знову пiд ковпаком, аякже.

Адже Сталiн, як i будь-який дракон, не поважав нi варiативностi, нi iнiцiативи та всього, що iз цими поняттями пов’язаного, тобто – творчостi. Ба бiльше, боявся й рубав на кореню.