Крижане кохання ГУЛАГу

] в обличчi Украiни як правонаступницi Киiвськоi Русi, але хто ж про це заiкнеться тепер, iй Богу?

За це того автора шедевру друкують багатотисячним накладом, його твори додають у шкiльну програму, i вiн iз усiма своiми клунками переселяеться в Ролiт.

Олексiй мрiе власними руками пiдтримувати йому тяжкi й, до речi, единi дверi единого парадного нового, панського будинку Ролiту. Олексiй уже друкуе на машинцi своi вiршi та мрiе, мрiе потрапити всередину. Стати причетним до цього свiту шляхетних i славетних робiтникiв лiтератури!

Йому п’ятнадцять.

І хоча вiн уже апелюе таким ось слiвцем, як «лубочнiсть», вiн i гадки не мае, що хоче з’еднати свое життя з пiдневiльними системi, нещасними робiтниками лiтератури…

* * *

Сонце яскраво свiтило. Вже наступного дня Олексiй прогулював тренування на футбольному стадiонi, сидячи сумирненько на лавочцi й видивляючись в усi очi в той Ролiт. Вiн уже дещо дiзнався про Миколу Платоновича, i чомусь саме його хотiв побачити. Щось його вабило до цього впливового й водночас наляканого та тендiтного чоловiка.

Юний поет ще не вiдав, що доля швидко зведе iх дуже тiсно разом.

Нiби виконуючи потаемне бажання юнака, з дверей будинку лiтераторiв вигулькнув Бажан i кудись швидко покрокував, як учора. Олексiй схопився i хотiв було його окликнути й щось запитати. Однак вiн натужно подумав: «А що я можу запитати Миколу Платоновича? Як написати вiрш? Ну що, ну от що я йому скажу?!».

І в тому вiдчаi своему Олексiй, сам того не плануючи, просто пiшов за ним.

Спочатку, бо здивувався, що той чимчикуе в правильному напрямку, себто дорогою до його домiвки, потiм – бо його то заiнтригувало. Весь час парубок собi думав: «Ну ось. Ось зараз же. Вiн же мае колись звернути? І тодi, ну й чорт iз ним! Не взнаю я, куди вiн прямуе. Пiду собi додому. Але ось доки… Доки йдемо ми в одному напрямку…»

Микола Платонович напрочуд довго йшов у правильному напрямку… Так довго, що Олексiй пройшов зайвий квартал, аби таки перевiрити, куди той чимчикуе. Рiч у тiм, що ще наприкiнцi 1939-го Бажан зi своею новою дружиною Нiною Володимирiвною – доктором медичних наук, що мала холодний, вбивчий погляд, – переiхали з «панського» будинку Ролiту в казковий рожевий замок по вулицi Карла Лiбкнехта, 19[16 - Будинок Ікскюль-Гiльденбанда – пам’ятка iсторii й архiтектури, що розташована на вулицi Шовковичнiй, 19.

Збудовано у 1891 роцi в псевдоготичному стилi за проектом iнженера Миколи Вишневського. Належав родинi баронiв Ікскюль-Гiльденбандiв.