Крижане кохання ГУЛАГу

Був депутатом Верховноi Ради i УСРС i РСР, а до того, менше як рiк тому, пiшов iз посади заступника голови Ради мiнiстрiв УРСР. Видатна особа. Варто було тiльки «почати лизати сраку Сталiну» – як вiн подумки спересердя нерiдко зазначав – як все налагодилося. Справу на нього, котру до того роздували кiлька рокiв, ураз закрили. Тiльки пiдтримуй державний курс, небораче. Жодноi критики, не дай Боже. Тiльки уславлення й оспiвування. Та будь, як усi, врештi-решт. Досить викабелюватися.

І Бажан був. Був, як усi.

Бо хто ж хоче до ГУЛАГу? До того самого, до котрого по етапу зовсiм несподiвано невдовзi потрапить Геннадiй Петрович.

Бiдний Гена… По факту так старатися все життя, бути благонадiйним – аж навiть боятися подумати неправильно про Радянську владу… І тут… Життя – ще та штука.

* * *

Що для нього було щастям? Чи було те щастя взагалi? Митi радостi? Хвилини самовдоволення через добре складений рядок? Чи вiчне копання в собi, в лiтерах-складах-реченнях своiх i чужих? Лiтература. Будинок робiтникiв цiеi каторжноi лiтератури, i рiч не втому, що щось не так iз нею: щось не так iз робiтниками.

І не тому, що лiтература в них погана. Бездоганна така собi украiнська лiтература. З кров’ю вирощена на безкраiх просторах крiпацтва й щедрою рукою надана паном крiпакам (читай – громадянам). Мовляв: Постановляю, можна! Пишiть собi! Але ось так i отаке, i нi кроку… Чуете? Нi кроку…

На сторiнках радянських лiтераторiв Ролiту та героiчна колись украiнська лiтература набула неабиякоi довершеностi, вихолощеностi, правильностi…

Бо все, що не пiдпадае радянському канону, – нещадно критикуеться на зiбраннях тих лiтераторiв, i наказують iм згори, пiд копiрку, якими саме словами критикувати та якi постанови ухвалити, аби, чого доброго, не вийшло такого собi другого Яновського.

І потiм протоколи цих усiх зборiв письменницьких ретельно читають високопоставленi урядовцi з червоним олiвцем у стиснених пальцях, котрий нещадно править, закреслюе, переiнакшуе… дае настанови на наступнi зiбрання. Покращуе iдеологiчний курс партii серед украiнського лiтераторства. Вiщуе.

І тодi в тих письменникiв з’являеться новий шедевр. Його уривки друкують, примiром, у «Радянському письменнику» (а то ж такий успiх, товаришi!) i «Сталiнське слово», звеличене в тому шедеврi, з новою силою гримотить на всю республiку!

І мiцнiе «Союз нерушимый республик свободных», котрих «Сплотила навеки Великая Русь»[15 - Слова з державного гiмну СРСР.