Крижане кохання ГУЛАГу

Ну чим не прекрасний, можна сказати, священний шлюбний союз, еге ж? Адже «любов до Москви з давнiх-давен жила в серцях народних мас Украiни»[21 - «Радянська Донеччина», № 6 (2203), 8 сiчня 1954 року.]. Як зазначив Юрiй Смолич: «Возз’еднання Украiни з Росiею було здiйсненням заповiтних сподiвань украiнського народу, що протягом багатьох рокiв прагнув до об’еднання з росiйським народом, в якому вiн бачив свого старшого единокровного брата, вiрного союзника i надiйного захисника»[22 - «Зоря», № 10 (8428), 15 сiчня 1954 року.

]. Амiнь.

Подiбних статей, котрi слово в слово повторювалися, немов усi журналiсти, спiльно з метрами украiнського цеху письменництва, як-от Смолич i Бажан, зiбрались у якiйсь пивнiй i разом настрочили тi всi матерiали скопом, було сила-силенна. Так що складно було хоч на одну з них десь таки натрапити.

Хоча Олексiй i уникав iх, як мiг. Нiби вiдштовхувався вiд усiеi тiеi пропаганди невидимими руками своеi душi. Що ж… Вона все одно проникала у всi пори його ества. Через вуха, очi, ну майже на дотик.

Та пропаганда оточила його тотально, як i безлiч iнших пiшачкiв Радянського Союзу. Лишалося тiльки набрати побiльше здорового глузду-повiтря й пiрнути глибше в навколишне середовище-воду й сподiватися, що здорового глузду вистачить, аби якось усе те пережити…

На щастя, вже навiть тодi, в тi химернi часи «радянськоi единокревностi народiв», iснувала й iнша кревнiсть.

«Зустрiч»

В науке нет широкой столбовой дороги, и только тот достигает ее сияющей вершины, кто не страшась усталости, карабкается по ее каменистым тропкам.

    К. Маркс

Микола Ахтимонович, перебуваючи в доброму здоров’i, при тямi, в гарному гуморi й абсолютному незнаннi щодо того, кому насправдi вiн доводиться сином, радiсно плескав у долонi на випускному коханоi Галi. Та аж так, що весь бузок у букетi поламав. Починалося безжурне (принаймнi для декотрих) гаряче лiто п’ятдесят четвертого.

Настрiй в нього був просто чудесний. Нарештi в його життi сталися змiни, котрих вiн давно чекав i прагнув.

Ще зранку, доки Галя спала, вiн перетягнув iз нiжнiстю ii листи атласною стрiчкою й обережно вклав у свiй шкiряний планшет. Потiм, пiсля деяких роздумiв, наважився таки перечитати кiлька листiв того перiоду, коли вони були не разом, i серце його стислося вiд болю. Ох, як же вони сварилися в тiй епiстолярнiй переписцi…

13/IV – 53 р. Здраствуй, Миколо!

Одержала два твоiх листи за 4 i 5 квiтня, щиро дякую.