Світлина Хресної Матері

На вiдмiну вiд Романа Геннадiйовича, бiльш виваженого i свiдомого Михайла Сергiйовича не злякав би той факт, що його коханоi вже немае в живих. Вiн шукав ii, жiнку, завжди шукав, хоча б i пiсля смертi. Нехай навiть ту, що померла ранiше за нього. Нехай навiть так. Адже головне – спорiдненiсть, а не наявнiсть якихось примарних переваг, як довгi ноги, велика грудь i навiть життя…

Михайло Сергiйович наморщив свого орлиного носа – вiд своiх же занепадницьких думок – i прислухався до розмов в кают-компанii. Побратими обговорювали поточну ситуацiю з навчаннями «Корал» i побiжно згадали про приiзд журналiстки, що мала взяти у нього iнтерв’ю.

Вiн знiчев’я вiдсунув правою рукою на сантиметр нiж для риби вiд ножа для iнших блюд, що вилискували на бiлоснiжнiй скатертинi. Газетярка його мало цiкавила, на вiдмiну вiд успiхiв у випробуваннi нового озброення. В кают-компанii вечеряли тiльки старшi офiцери. Стiл, як в першокласному ресторанi, було сервiровано по-повнiй i на ньому обов’язково щовечора мало стояти сухе червоне вино, червоний кав’яр, цитрусовi для насичення пiдводникiв вiтамiном С згiдно з вищою нормою харчування. Позаяк тривали навчання, то вищий склад був не в параднiй формi. «Трохи розслабленi», – як напередоднi зазначив командир першоi БЧ.

Божественна червона риба «а-ля меньер» з кропом i лимоном, щедро прикрашена червоним кав’яром з тутешнiх вод, нововведення вiд кока, смачно танула в ротi. Харчування було реактивне, все найкраще. Тiльки будьте в строю, хлопцi. І вони були, аякже… Елiта радянськоi армii.

Спочатку капiтан субмарини делiкатно в тiй рибi копирсався виделкою i ножем, поки кок стояв за його спиною i чекав, коли капiтан дасть вiдмашку. Бо позаяк страва була нововведенням кухаря, командир субмарини мав ii схвалити перед вечерею. Всi п’ятнадцять офiцерiв спокiйно чекали на початок вечерi. Нiхто з них не був аж занадто голодним, аби виказувати щонайменше бажання скуштувати ту паруючу пiд сиром i кав’яром рибу. Нiби i не йшлося про звичайне приймання iжi.

Етикет.

Зрештою Микола Шумков[9 - Командир легендарного пiдводного човна «Б-130», котрий приймав участь в Карибськiй кризi.] побажав офiцерам «смачного», i це було командою приступити до трапези. Капiтан налив червоного сухого i пильно поглянув на Михайла:

– Журналiстка, Фаiна Вiкторiвна, вже прибула. Завтра даси iнтерв’ю. Вона нiби адекватна, i з нею про все домовлено. Особiст мав перемовини з головним редактором тiеi перiодики, в котрiй вона працюе.