Привіт із обітованої

А що: унiверситецьку освiту мае, практику майже на всiх европейських ринках пройшла, одним словом – молодчина. Аби ще на батькiвщинi платили по працi, то чого б ii сюди понесло? Хоча е ще причина… Поринувши у приемнi мрii, она дещо розслабила руку, якою трималася за поручнi за що вiдразу ж була покарана.

– Ой!… Ну й козел! – вигукнула у бiк водiя, котрий, як усi Тель-Авiвськi шофери, поспiшав, неначе збирався поставити рекорд зi швидкостi, i перед зупинкою надавив на гальмо так, що автобус зупинився, немов норовистий кiнь.

Наталка, потираючи мiсце на лобi, де незабаром мала вискочити гуля, видала водiю на додаток ще декiлька мiцних висловiв зi свого словникового запасу на iвритi й залишила салон. Водiй пiдвiвся зi свого мiсця, дивлячись услiд елегантно одягненiй стрункiй жiнцi, але нiчого не вiдповiв. Може, було запiзно, а, може, занадто часто доводилося чути такого роду висловлювання на свою адресу. Автобус чмихнув сивим димком i помчав далi. Наталя завернула у вуличку. За кiлька десяткiв метрiв, помiж будiвель, виглядав засклений кольоровими шибками балкон ii «пташника».

Гуля на лобi щемiла. Певне, там була ранка, i в неi потрапив пiт, що з'явився, тiльки-но залишила салон автобуса з кондицiонером. Хоча для Тель-Авiву, як на середину лiта, було ще терпимо – замiсть сорока, сорока п'яти – тридцять градусiв, та ще неподалiк освiжаюче Середземне море. От бiля Мертвого моря – там справдi була спека. Кофта вiд поту, встигала десять разiв на день змокрiти й висохнути. На день доводилося випивати по вiдру води, щоб не обезводнити органiзм…

Та що там згадувати.

Закiнчилося те все, живi залишилися – i слава богу. Зараз, треба швидше дiстатися до холодильника, взяти льоду i прикласти щоб не рознесло гулю на пiв-лоба.

Наталка усмiхнулася. Побачив би ii господар квартири, Хаiм – напевне, не склив би балкон рiзнокольоровими шибками. Як вiн казав? «Роблю шибки, щоб палахкотiли, як мое серце коли бачу тебе». І чого чоловiки такi ласi до неi? Начебто не красуня i нiчого такого не робить й не говорить.

Лише про справи, тiльки про справи…

А таки добре, що засклив. Тепер вона Льоньку переселить на балкон. Не буде ж гнати його з квартири тiльки тому, що приiзджае чоловiк Марii. Їй шiстдесят баксiв до сiмейного бюджету не зайвi. І не для того умовляла Хаiма брати за трикiмнатну квартиру не сiмсот доларiв за мiсяць, а п’ятсот п’ятдесят. Пiдселивши у квартиру «туристiв», мае з кожного якусь копiйку. І не тiльки за житло.