Історія лікаря Дуліттла, його незвичайного життя на батьківщині і надзвичайних пригод в чужих країнах

А коли Полiнезiя сказала, що так, то запитали, чи Лiкаревi, можливо, щось потрiбно для подорожi.

Папуга вiдповiла: – Так. У нас закiнчилася цибуля.

– Тут неподалiк е острiв, – сказали дельфiни, – де дика цибуля виростае високою й мiцною. Продовжуйте йти прямо, а ми дiстанемо трохи цибулi й наздоженемо вас.

Тож дельфiни понеслися геть по морю. І вже дуже скоро папуга побачила iх знову, як вони наближаються ззаду, тягнучи цибулю по хвилях у великих сiтках, сплетених iз морських водоростей.

Наступного вечора, коли сонце вже сiдало, Лiкар промовив:

– Принеси менi пiдзорну трубу, Чi-Чi.

А десь через пiв годинки, не бiльше, iм здалося, що попереду виднiеться щось таке, що могло б бути землею. Проте вже почало сутенiти, тож вони не могли бути певними.

А потiм налетiв сильний шторм, з громом i блискавками. Вiтер завивав, дощ перiщив як iз вiдра, а хвилi пiднiмалися так високо, що перекочувалися через палубу корабля.

І раптом почулося гучне БА-БАХ! Корабель зупинився i завалився на бiк.

– Що сталося? – спитав Лiкар, пiднiмаючись по трапу на палубу.

– Я не певна, – вiдповiла папуга, – але гадаю, що в нас трапилася кораблетроща. Скажiть качцi, нехай вийде подивиться.

І тодi Чап-Чап пiрнула вглиб пiд хвилi. А коли виринула назад, то повiдомила, що корабель напоровся на скелю i що на днищi велика пробоiна, а вода заливаеться всередину, i корабель швидко тоне.

– Ми, очевидно, врiзалися в Африку, – сказав Лiкар. – Боже мiй, Боже мiй! Гаразд, тепер нам усiм треба пливти на берег.

Проте Чi-Чi й Чав-Чав не вмiли плавати.

– Давайте сюди канат! – сказала Полiнезiя. – Я ж казала, що вiн знадобиться. Де ця качка? Іди-но сюди, Чап-Чап. Вiзьми цей кiнець каната, лети на берег i прив’яжи його до пальми, а ми триматимемо другий кiнець тут на кораблi. А потiм тi, хто не вмiе плавати, повиннi будуть повзти вздовж по канату, аж поки не виберуться на берег.

– Ми, очевидно, врiзалися в Африку.

Так вони всi живими й здоровими вибралися на суходiл – хто вплав, хто перелетiв, а тi, що повзли, тримаючись за канат, притягли iз собою Лiкареву дорожню скриню i саквояж.

Однак корабель iз величезною дiркою у днi бiльш нi на що не годився, тож розбурхане море швидко розбило його на друзки об скелi, а хвилi вiднесли уламки геть.