Історія лікаря Дуліттла, його незвичайного життя на батьківщині і надзвичайних пригод в чужих країнах

І вона пiшла вгору по сходах трапа, наспiвуючи сама собi таку пiсеньку:

Я Чорне море бачив,

В Червонiм був, авжеж,

Я плавав в морi Бiлiм

І в Жовтiй рiчцi теж,

Оранжевоi рiчки

Я знаю береги,

І на Зеленiм мисi

Моеi слiд ноги,

Я вовк морський бувалий,

Я майже капiтан,

Пройшов пiд парусами

Весь синiй океан,

Та щось менi набридли

Усi цi кольори –

Вернусь-но я до Мерi

Весняноi пори!

Вони вже зовсiм хотiли вiдчалити, як Лiкар схаменувся, що йому треба назад на берег, щоб розпитати в моряка шлях до Африки.

Але ластiвка запевнила, що вона вже бувала в тих краях багато разiв i покаже iм, як туди дiстатися.

Тож Лiкар наказав Чi-Чi пiдняти якiр, i подорож розпочалася.

П’ята глава. Велика мандрiвка

Ось уже цiлих шiсть тижнiв йшли вони пiд вiтрилами вперед i вперед по морських хвилях услiд за ластiвкою, яка летiла попереду корабля й вказувала iм дорогу. Уночi вона несла малесенький лiхтарик, щоб вони не загубили ii у темрявi; а люди на iнших кораблях, що пропливали мимо, казали, що оте свiтло то, мабуть, падаюча зiрка.

А оскiльки пливли вони усе далi й далi на пiвдень, то ставало дедалi теплiше й теплiше. Полiнезii, Чi-Чi та крокодиловi жарке сонце безмежно подобалося. Вони носилися по палубi зi смiхом i раз у раз дивилися за борт корабля, чи ще не видно Африки.

А от свинка, i пес, i пугач Пу-Гу нiчого не могли робити при такiй погодi, вони тiльки сидiли з висолопленими язиками на кормi судна в тiнi великоi бочки й пили лимонад.

Чап-Чап, качка, освiжалася тим, що стрибала в море й пливла услiд за кораблем. І щокiлька секунд, коли макiвку ii голови добряче припiкало, вона пiрнала попiд корабель i випiрнувала вже з iншого боку. У такий же спосiб вона ловила оселедцiв по вiвторках i п’ятницях, коли усi на суднi iли рибу, для того щоб м’яса вистачило надовше.

Коли вже наближалися до екватора, то побачили, що до них несуться кiлька летючих рибок. Рибки запитали в папуги, чи це корабель Лiкаря Дулiттла.

А як та пiдтвердила, що це так, вони вiдповiли, що дуже радi, бо мавпи в Африцi вже починають боятися, що вiн нiколи не приiде. Полiнезiя поцiкавилася, скiльки ще iм миль плисти, i летючi рибки повiдомили, що до узбережжя Африки залишилося лише п’ятдесят п’ять миль.

Іншого разу цiла зграйка дельфiнiв пiдпливла, витанцьовуючи на хвилях; i вони теж хотiли знати, чи це не корабель славнозвiсного Лiкаря.