Мудрі жінки

Вiдсидiла три роки, i ii амнiстували за зразкову поведiнку. тиве на квартирi у двiрнички Марусi.

Богдан зацiпенiв. Вiн, чоловiк, який сам зазнав чимало випробувань долi, не мiг дiбрати слiв, щоб щось порадити, заспокоiти – занiмiв. Пiдвiз жiнку пiд магазин.

Свiтлана чемно подякувала i вийшла мовчки. Що можна сказати в цiй ситуацii?! Не поспiшаючи, зайшла в магазин. Сьогоднi вона не запiзнювалась.

Богдан приiхав пiд офiс у поганому настроi. Не хотiв нiкого бачити, особливо своiх густонаквацьованих бухгалтерiв.

Привiтався до секретарки i сказав, що мае важливу роботу – нiкого до нього не пропускати, хiба що з’еднувати телефоном.

Вiра здивовано подивилась на шефа, коли вiн, мов темна хмара, пройшов повз неi у свiй кабiнет. Вона працювала з ним майже десять рокiв, але таким лихим його ще не бачила. Вимкнула музику, у приймальнiй запанувала тиша, серед якоi було чути тiльки звук клавiш комп’ютера та шелест паперу.

Богдан сiв за стiл, увiмкнув свiй комп ютер i почав переглядати давнi договори на виконання робiт.

Шукав договiр з тим супермаркетом, у якому працювала колись Свiтлана. Знайшов у комп’ютерi – подивився на дату пiдписання договору. Почав шукати в робочих папках екземпляр договору, i знайшов: пiдписаний ним i його бухгалтером, а з боку супермаркету – директор i головний бухгалтер Свiтлана Вишиванна. Яке гарне i милозвучне iм’я та прiзвище! Богданову душу стискав невимовний жаль до нещасноi жiнки, защемiло тверде чоловiче серце.

Вiн багато побачив на своему життевому шляху – нелегка служба в армii, дiдiвщина i приниження молодших солдатiв, кохання, зрада.

Богдан важко пережив зраду своеi дружини, але вчинив з нею порядно, по-людськи. Забрав Г алину з чужою дитиною з пологового будинку, заплатив лiкарям за пологи. Купив дитинi все необхiдне на перший час. Перевiз усi речi колишньоi дружини на ту квартиру, яку вона знайшла заздалегiдь.

Так сталося, що за довгi роки Богдан жодного разу не зустрiв Галину десь у мiстi.

Вiн нiчого про неi не знав i не хотiв знати. Оминав навiть усiх спiльних шкiльних та iнститутських знайомих. Згодом Богдан цiлком звiльнився вiд пут колишнього кохання. Це звiльнення було таким нелегким, що вiн не один раз ледь стримував у собi пориви злостi i образи на колишню дружину. Але час лiкуе, у його душi давно стерся слiд вiд першоi зрадливоi любовi.

Сьогоднi Богдан хотiв знати все про чужу i нещасну жiнку з магазину.