Мудрі жінки

Вирiшив добратись на роботу на таксi. Недалеко була тролейбусна зупинка. Давно не користувався громадським транспортом або таксi. Здебiльшого – своею машиною чи авто колег. Стояв, чекав таксi i заспокоювався.

Брязкаючи залiзяччям, пiд’iхав тролейбус, нерiвно загальмував i зупинився. Богдан вiдiйшов убiк, щоб дати можливiсть пасажирам сiсти в тролейбус. Щоправда, слово «сiсти» тут було недоречне. Не сiсти, а з великими зусиллями впхатись.

Дивився, як люди намагалися проштовхнутись у переповнений тролейбус.

iх можна зрозумiти – усiм треба iхати. За тим, з яким завзяттям вони продирались у залiзну пащу тролейбуса, легко було визначити, який характер у людини.

Он до переднiх дверей побiгла молода жiнка. Безцеремонно розiпхала всiх i перша проштовхнулась у дверi. Але далi вже не йде, стала у проходi. Чути ii верескливий голос:

– Вам треба, то й пропихайтесь собi всередину, а я на наступнiй зупинцi виходжу.

О, такiй на шляху краще не ставати. Розтопче – i не скривиться. Лице таке миле, а душа – гнила.

У Богдана зовсiм минула злiсть. Стоiть i дивиться виставу «Штурм тролейбуса». Майже всi пасажири пропхалися у тролейбус. Водiй кричить:

– Вiдходьте вiд дверей! З вiдчиненими дверима не поiду.

Пасажири нервують. Задуха. Неприемнi запахи – вiд когось

чути вчорашнiм перегаром чи часником i цибулею, вiд когось – запахом немитого тiла. Молодi студентки поховали вередливi носики у своi блузки, щоб чути запах власних парфумiв, а не брудних тiл i масного волосся.

Богдан аж здригнувся вiд думки про те, що вiн, такий чистий, сам мiг би опинитися в цiй мiшанинi.

Тролейбус iз несамовитим скреготом рушив. Швидко розiгнався i рiзко зупинився. У тролейбусi жiночий лемент, але технiку безпеки дотримано – дверi зачинено. Байдуже, що в когось розiрвалися колготи чи зламався каблук. Порядок! Можна рушати до наступноi зупинки. Дика реальнiсть!

На зупинцi залишилася тiльки жiнка середнього вiку. Бiдна, вбрана у зношений одяг, майже мотлох. Богдан бачив, як вона бiгала вiд дверей до дверей, але тiльки заглядала поза людськi спини i нервово переступала з ноги на ногу.

Вона не змогла за людською навалою увiйти в жоднi дверi. Богдан дивився на машини, якi проiздили поряд, але таксi, як на зло, не було. Знову пiдходили люди на зупинку. Пiд’iхав наступний тролейбус, i почався новий штурм.

Богдан уже не шукав таксi, лише стежив за битвою на тролейбусному полi i за тiею жiнкою, яка не сiла в перший тролейбус.