Мудрі жінки

З усiма був однаково привiтний i тактовний, говорив iм комплiменти та гарнi слова, якi жiнки прагнули чути вiд нього. Робив зауваження по роботi, якщо було необхiдно. Усi вони були для шефа лише спiвробiтницi i не бiльше.

Час вiд часу в Богдана були короткочаснi захоплення, якi швидко минали. Цi романи завжди були поза межами його фiрми i не з пiдлеглими жiнками…

Богдан провiв нараду. Сьогоднi, крiм вирiшення виробничих питань, розглядав своiх працiвникiв. Чоловiки як чоловiки – при костюмах i краватках. тiнки в його колективi – наче топ-моделi рiзного вiку.

Як багато важить для жiнок одяг, взуття та рiзнi аксесуари! Зараз перед Богданом сидiли красунi. Вiн кожну з них подумки вбирав в убогий одяг своеi ранiшньоi супутницi. У тому вбраннi вони були б схожi на блiдi поганки. Змити макiяж, зняти коштовностi – немае на кому спинити погляд. Пiсля наради дав ключi вiд машини своему механiковi, попросив замiнити колеса та пiдвезти машину пiд офiс.

Перед обiдом Богдан вирiшив пiти в той овочевий магазин i з’ясувати, ким працюе та дивна молода особа – його ранкова попутниця.

Вийшов на вулицю. Сонце. Небо по-лiтньому голубе, про осiнь нагадуе тiльки павутинка бабиного лiта. Рукою змахнув ii з очей.

Із задоволенням пiдставив лице до сонечка i пiшов вулицею.

– Щось куплю собi з фруктiв, – вирiшив вiн. – Не прийду ж просто так у магазин.

Трохи хвилювався, боявся опинитися в незручному становищi. Сам собi не мiг вiдповiсти, навiщо вiн туди йде. І взагалi, що йому за клопiт до тоi дивачки.

Але цiкавiсть брала гору над нiяковiстю. Увiйшов у магазин. Це був магазин самообслуговування. Не поспiшаючи, пiшов мiж стелажiв iз фруктами. Вибрав виноград, пiшов далi. Незнайомки нiде не видно.

«Напевно, вже пiшла. Цiкаво, що вона може тут робити?» – роззирався в магазинi.

– Свiтлано, iди вiзьми сьогоднiшнi накладнi, – гукнула комусь голосно касирка.

І Богдан побачив, як iз якогось темного закутка в кiнцi торгового залу вийшла ранiшня незнайомка. Пiдiйшла, взяла накладнi. Вiн поспiшив до каси, iхнi шляхи перетнулись.

Вiд несподiванки зупинилась, зашарiлась. Опустила чорнi вii над волошковими очима-криницями. Кивнула йому, усмiхнулась бiлоснiжною усмiшкою i пiшла в темряву пiдсобного примiщення, зачинивши за собою дверi.

Богдан заплатив за червонощокi яблука, виноград i вийшов iз магазину.

День проминув непомiтно. Задоволений, поiхав додому. Шлях обрав повз овочевий магазин. Кiнець робочого дня, можливо, та бiдолаха буде вертатись додому.