Країна розбитих сердець

На панелi водiя був маленький комп'ютер, який неприемним штучним голосом нагадував Романовi, що вiн занадто близько обганяе автомобiлi, що iдуть поряд…

Роман увiмкнув лiричну музику, зручно зафiксував Улянине сидiння, яке швиденько нагрiлось, i тепло вiд нього розлилося по цiлому тiлу. Їй було так комфортно iхати в цьому чудовому i, напевно, страшенно дорогому авто поруч iз таким красивим чоловiком, i вiдчувати, що цей чоловiк кохае ii. І вона кохае його божевiльно i палко!

Їхали досить довго, дорога була перевантажена автомобiлями, але такий насичений рух Улянi не заважав – iхала б так усе свое життя.

Вона ледь не муркотiла вiд задоволення! Надзвичайно щаслива, у станi вiдчуття дивного та прекрасного сновидiння, вона тримала Романа за руку i вiдчувала, що вiн поруч. І це була дiйснiсть!

…Вiн жив у новобудовах на лiвобережному боцi столицi. Їхали величезним мостом Патона. Був уже вечiр, i мiсто, i Днiпро сяяли рiзнокольоровими вогнями. Дивовижне багатобарвне освiтлення додавало ще бiльшоi казковостi.

Приiхали пiд висотний будинок, Роман поставив автомобiль у сучасному гаражi, який був розташований пiд будинком. Уляна вийшла з авто i взяла коханого пiд руку. В iншiй руцi вiн нiс велику торбу з продуктами, якi купив дорогою додому. Вони прямували до лiфта, що був тут же на стоянцi автомобiлiв. Уляна йшла щаслива! Яка це радiсть – iти пiд руку з коханим i не оглядатись, як колись давно, чи тебе бачить хтось зi знайомих, що ти iдеш iз чужим чоловiком! Тепер вона була вiльна, i бiля неi був чоловiк, який належав тiльки iй.

…Пiднялись лiфтом на десятий поверх.

– Трохи височенько, – засмiялась Уляна.

Коли Роман вiдчинив дверi квартири i вона зайшла всередину, на неi повiяло приемним запахом недавнього ремонту житла i свiжоi фарби. Уляна пройшла коридором, Роман увiмкнув скрiзь свiтло, i вона побачила, що квартира ще не обжита – обставлена новими меблями i сучасною апаратурою, але видно, що все робили чоловiчi руки – було незатишно.

Над вiкнами прикрiпленi карнизи, але штори i тюлi лежали на диванi. Вона стояла посеред кiмнати та уважно обдивлялась навкруги – тут для неi було багато цiкавого. Кожна рiч щось промовляла про свого господаря.

Роман поставив торбу в кухнi, побрязкав якимось посудом, потiм порипав дверима холодильника i нарештi прийшов до неi в кiмнату. Принiс невеличкий металевий тарiль iз частуванням.