Країна розбитих сердець

Попри всi невеликi негаразди та незручностi, як от холодний напiвпрозорий туалет (через розсохлi дошки можна було спостерiгати, що робиться в сусiднiй хатi, так само, як iз вiкна тоi ж хати сiльський парубок мiг бачити бiлiсiньку гарненьку дупцю мiськоi панянки), усi були веселi та щасливi: i студенти, i мешканцi села. Молодь внесла в одноманiтне i сумне життя села нову веселу хвилю.

…Кiнець тижня, субота, для всiх мешканцiв села, як для новоприбулих, так i постiйних, – подiя. Студенти з нетерпiнням чекали його i смiючись називали «банно-клубним».

Робочий день був коротким, раннiй обiд i недовгий вiдпочинок, а потiм – баня. Що в цьому селi добротно зроблено, то це – баня i клуб. Для дiвчат була споруджена одна половина банного примiщення, а для хлопцiв – друга. В суботу баня працювала тiльки для студентiв, i що вже реготу там було – веселi верещання та галас люди чули у другому кiнцi села. Пiсля банi всi наводили красу i йшли на танцi до клубу, там уже не було рiзницi, хто сiльський, а хто мiський – усi виглядали якнайкраще.

Танцi, музика, смiх – молодiсть! Пiсля клубу в повнiй темрявi (один стовп iз лiхтарем був бiля клубу, другий – бiля банi) всi розбивались на пари i навпомацки йшли проводжати дiвчат додому, цiлування чергувались iз смiхом – хтось не добачив i зайшов у калюжу або в дерево, регiт чувся то тут, то там. Або пiсля танцiв, коли ще дозволяла погода, любили збиратися на «дубках» i спiвати пiд баян. «Дубками» в селi називали поваленi давним-давно величезнi дерева, якi вiд часу та кiлькостi людей, якi на них сидiли i вiдпочивали, були вiдполiрованi до блиску, i навiть дорогi колготи вибагливих дiвчат об них не зачiплялись – на деревах не було жодного сучка.

Так проходили суботнi днi. В недiлю всi снiдали у своiх домiвках. Голова колгоспу видiлив кошти кожнiй господинi на харчування студентiв, якi в них проживали, але навiть якби вiн цього не зробив, вони радо частували б iх варениками та домашнiм борщем, бо мами е мами – завжди шкодують дiтей – як своiх, так i чужих.

За цi мiсяцi люди звикли одне до одного, i студенти приходили пiсля роботи як до себе додому. У недiлю любили вiдiспатися за минулий тиждень, а багато хто – виспатися на мiсяць вперед. Цiлий день валялись у лiжку i вставали тiльки, щоб поiсти або вискочити в холоднючий туалет, похiд в який вiдтягали до останнього, а потiм бiгли за хату, ледь не гублячи своi тiлеснi надбання.