Країна розбитих сердець

Розумiння того, що як не поснiдаеш разом з усiма, то потiм будеш голодний до вечерi, чiтко органiзовувало, i всi приходили до столу вчасно та смiялись iз себе, що це не вдома, коли мама десять раз попросить встати з лiжка та збиратися на науку, а потiм, дорослiй уже дитинi, тепленьке майже пхае в рот, а той переросток вередуе, як маля.

…День починався iз жартiв, панувала атмосфера молодостi й безжурностi. За час роботи перезнайомились iз сiльськими парубками та дiвчатами.

Пiзнiше дехто пережив тимчасовi романи, якi не могли мати продовження (бо село було дуже вiддалене вiд мiста), i цi зустрiчi були бiльше для розваги, нiж для подальших серйозних взаемин.

Таке захоплення було i в Романа, а точнiше – у Катерини, дiвчини, яка працювала поваром в iдальнi. Коли вiн уперше прийшов до iдальнi, то зауважив ii, але вона не викликала в нього захоплення – симпатична, навiть вродлива сiльська дiвчина, яких без лiку.

Спочатку йому взагалi було не до дiвчат. Робота з органiзацii побуту, розподiл на проживання та безлiч дрiбних негараздiв не давали змоги сумувати – вiн був у постiйному русi й тримав руку на пульсi життя ввiреного йому колективу.

Поселяв студентiв вiн демократично – кожен проживав, з ким хотiв, але була сувора умова – хлопцi ночують у себе, а дiвчата – у себе. З часом цю умову порушували, але це були поодинокi випадки, а не суцiльний «дiм розпусти».

…До Романа йшли з усiма побутовими питаннями: комусь забракло ковдри, iншому простирадла чи миски для прання. Вiн смiявся, бо не раз доходило до абсурду – зверталися просто через дурницi. Чого не бракувало всiм – то це подушок i посуду. У кожнiй хатi на лiжках були складенi величезнi гори з подушок рiзного розмiру та калiбру. Сiльськi господинi полюбляли мати багато нових подушок i перин, якi, здебiльшого, були лише для показу (спали на старих та збитих), а також серванти, заставленi до краю новими сервiзами (а iли зi старих потрiсканих i надбитих черепкiв)…

Але для мiських дiтей iх не шкодували.

Студенти гонорово спали у своiх лiжках напiвсидячи, бо мали величезнi подушки, якi були такi важелезнi, що дiвчата не могли iх зрушити з мiсця, особливо пiсля тяжкоi та незвичноi роботи на полi.