Країна розбитих сердець

Усе це загартувало його душу i закрило серце для гордощiв та зарозумiлостi. Вiн був хорошим товаришем i колегою для всiх – загальним улюбленцем…

На другому курсi восени студенти його факультету поiхали в колгосп на виробничу практику, як у той час ii називали, що було простим використанням дешевоi робочоi сили студентства.

…Приiхали в далеке глухе село майже на два мiсяцi – спочатку збирали картоплю, потiм рiзали капусту, а в саму холоднечу рвали i обрiзали буряки.

Роман, як студент iз досвiдом сiльського життя, приготував своiх мiських одногрупникiв до реалiй, якi на них чекають у колгоспi, i всi одягнулися вiдповiдно до обставин та привезли зi собою запаси продуктiв i невелику кiлькiсть алкоголю «для обiгрiву», як жартували самi студенти.

У загонi панувала атмосфера братерства i злагоди, що великою мiрою було заслугою iхнього вожака i голови студентського братства – Романа. Вiн делiкатно розв'язував усi питання мiж товаришами i контактував iз головою колгоспу. Заробив репутацiю справедливоi та чесноi людини i хорошого органiзатора, i в подальшому, до самого закiнчення унiверситету, вiн iздив у будiвельнi загони чи в колгоспи i завжди був незмiнним керiвником студентства.

…Усе, що з людиною вiдбуваеться вперше, запам'ятовуеться на все життя. І цю виробничу практику Роман згадував довго, але потiм життя закрутило-завертiло, i з пам'ятi стерлися деякi моменти того давнього минулого, i тiльки несподiвана поява на життевому горизонтi дочки Галини повернула його в далекий час.

…Вересень того року був чудовий – теплий та сонячний.

Збирали картоплю майже роздягненi, засмагали пiд час роботи i наприкiнцi тижня були чорнi, невiдомо тiльки, вiд чого бiльше – вiд сонця чи вiд бруду, швидше таки вiд другого.

Перший тиждень для всiх був надзвичайно важким, втомлювались i вiд незвичноi сiльськоi роботи, i вiд умов життя. Пiсля роботи ледь живi розходилися додому, бо жили не в загальному таборi, а в людей. З поля iх привозили вантажiвками, iхали в кузовi на лавках, дiвчата всерединi, а хлопцi по боках: пильнували дiвчат, щоб не по- випадали.

голоднi, бруднi, але, тим не менше, цiлу дорогу смiялись, жартували та спiвали пiсень.

Пiсля роботи в колгоспнiй iдальнi на них чекав смачний обiд або, швидше за все, вечеря, бо вдень iм привозили в поле щось перекусити, а ввечерi вони надолужували те, що не доiли за день. Пiсля вечерi йшли додому, втомленi важкою роботою та розморенi ситною i смачною iжею. Вранцi снiдали в цiй самiй iдальнi.