Країна розбитих сердець

Люди спiлкувались мiж собою i розглядали одне одного, вчитися разом цiлий мiсяць – для вiдрядження це задовго, тому всi хотiли знайти компанiю та якихось друзiв. Уляна також шукала очима симпатичнi для неi обличчя, але iй було незручно розглядати присутнiх, бо сiла в першому рядi – мала таку звичку ще зi школи, а потiм з iнституту.

І от коли вона повернула голову назад, у зал увiйшли викладачi, якi мали вести курси. По тому, що аудиторiя студентiв-курсантiв ураз замовкла, Уляна зрозумiла, що почалося заняття, i перевела погляд на трибуну.

Те, що вона побачила, ii геть чисто вбило.

Бiля столу на сценi стояв красень-чоловiк i дивився в зал. За ним стояли три жiнки – миловиднi й молодi викладачки. Вiн оглядав усiх прибулих, але вона вiдчула, що вiн дивився тiльки на неi. Його очi, такi знайомi та рiднi, усмiхалися лише iй.

Вiн вiдрекомендувався приемним оксамитово-хриплуватим голосом:

– Бойко Роман Іванович – директор курсiв пiдвищення квалiфiкацii, прошу любити i поважати.

Представив викладачiв, оголосив розклад занять i ознайомив з рiзними органiзацiйними питаннями. Закiнчив свою коротку доповiдь тим, що треба призначити старосту цього потоку курсантiв, i назвав Улянине iм'я:

– Свiтлицька Уляно Миколаiвно, прошу пiднятися на сцену, щоб вас усi побачили. Пiсля першого уроку, будь ласка, пiдiйдiть до мене в кабiнет, щоб ознайомитись зi своiми обов'язками, – i приязно- лукаво посмiхнувся.

Уляна пiднiмалась на сцену, i цi декiлька метрiв здались iй дорогою на Голгофу, ноги ii пiдгинались.

Вона нiколи не могла б подумати, що зустрiне його у столицi, ще й на цих курсах. Вiн iз неi глумився, знав, що вона буде тут. Уляна ж i гадки не мала, чому на цi навчання послали лише ii одну з цiлоi областi.

Вийшла напiвжива, приголомшена цiею несподiваною зустрiччю, i вiд нервового збудження в неi пересохло в горлi. Боялась, що не зможе нiчого сказати. Вiд цiеi думки ще бiльше розхвилювалась i почервонiла, як школярка-двiечниця.

П'ять рокiв до того…

…Доскiпливi променi вечiрнього сонця заполонили ii кiмнату i з цiкавiстю заглядали в кожний куточок. Уляна витягала iз шафи свiй одяг i розкладала на велике лiжко, уважно сортувала його на рiзнi купки i вiдбирала те, що, можливо, завтра вiзьме в неочiкуване вiдрядження. Зранку iде в невелике районне мiстечко, де здiйснюватиме зустрiчну перевiрку справ. Керiвництво обласного управлiння практикувало такi перевiрки мiж районами.