Країна розбитих сердець

І хоча це вiдрядження було несподiваним та короткотермiновим, купка вiдкладеного одягу ставала дедалi бiльшою. Вона – справжня жiнка i в тому серпентарiю, в який iде, хотiла виглядати якнайкраще. Спочатку назначили ii колегу Миколу, але останньоi хвилини шеф чомусь змiнив свое рiшення в Улянину користь. Вiдпустив ii з роботи швидше, щоб вона встигла зiбратись i виiхати туди зранку…

Улянi подобалось у такий час доби перебувати у своiй спальнi – вона iз задоволенням купалась у сонячному промiннi, яке залюбки обгортало ii i цiлковито полонило своiм теплом i ласкою… У всiй квартирi вже сутенiе, а до неi сонце промовляе:

– Добрий вечiр!

Вона щаслива, що зараз в ii кiмнатi сонячний рай.

Поки ii сiм'я не зiбралась i не почала мордувати своiми звичними запитаннями: «Що е iсти? Де i що лежить? Де була i що зробила?» – i так до нескiнченностi, вона може насолодитися своею свободою i, занурюючись у сонячну стихiю, зробити необхiдне.

Зiбрала валiзу. Пiдняла i скривилась – трохи важкувата, але краще взяти щось зайве, нiж не взяти потрiбного! А може доведеться пiти на якусь забаву, то вона почуватиметься впевнено, бо запрошення не застало ii зненацька.

Уляна любила збиратися так, щоб у неi все було про всяк випадок. Навiть якби серед зими у вiдрядженнi ii запросили в басейн, то вона б мала купальний костюм. Бо таки була зима, але вона взяла зi собою купальник. А може, пiде в сауну? І сама iз себе засмiялась: «Чи хоч буде там вiдповiдне товариство?».

Потiм зручно вмостилась перед дзеркалом – пильно аналiзувати свою зовнiшнiсть.

Сидiти перед дзеркалом – ii улюблене заняття. Спостерiгати за своiм вiдображенням i не бачити жодних значних змiн – це вершина земного блаженства для справжньоi жiнки!!!

Дивилась у скляну поверхню закоханими очима i бачила, яка вона вродлива i приваблива, i ще така молода. Їй вже сорок п'ять, а ii кохають, як колись у вiсiмнадцять. І вона кохае так палко, як колись давно кохала свого чоловiка Андрiя.

Зараз вона до нього почувае лише сестринську та материнську любов, в яку iнколи, пiд час близькостi, вриваються хвилi шалу, освiтленi променями кохання, що спалахуе, а потiм вмить згорае…

Час вiд часу любовний шторм вiдвiдуе бухту сiмейного причалу, але це бувае пiд впливом згадок про романтичнi митi з минулого, пiдкрiпленi галасом спiльних дiтей – студентки Ірини та сина Олега, який наступного року закiнчуе школу.