Свої… Чужі…

А тепер цiй дiвчинi через очi тi синi

Анi вдень, анi вночi та й спокою нема.

А нащо було, мати, очi синi давати?

Очi синi самотнi, мабуть, будуть навiк.

Очi синi та карi не пiдходять до пари,

А вiд цього серденько тiльки в’яне й болить.

Не журися, дiвчино, не журися, рибчино,

Прийде в серце потiха, прийде радiсний час,

Поеднаеться серце з юним другом навiки,

І заграе веселка у дiвочих очах.

Це було чудово… Але й воно минулось, мов казковий сон. Непомiтно для всiх пiдкрався сумний момент прощання.

Молодята розiбрали весiльнi подарунки i поскладали в машину, щоб вiдвезти цей скарб на нову квартиру, у столицю. Мама молодого виносила з хати пуховий коц i подушки, якi власноруч зробила бабуня. Сестри несли пакунки iз простирадлами, рушниками та рiзним домашнiм дрiб’язком, який мама завчасно купила для свого сина у придане. Вона так обдаровувала його, нiби видавала замiж доньку, а не одружувала сина.

Прощання в родинi було напiввеселе, напiвсумне.

Молодь жартувала i смiялась, мама i бабуня плакали, а зажурений тато ходив за ними крок у крок i заспокоював iх обох. Нарештi молодята завели машину, з усiма розцiлувались i щодуху поiхали у свое нове життя…

Тато, мама i бабуня, добре розумiючи, що на сьогоднi iхня головна роль уже зiграна, раз за разом важко зiтхаючи, пiшли вiдпочивати, молодше поколiння залишилось у лiтнiй кухнi i продовжувало святкування, тепер уже без головних героiв цiеi подii, i тiшилось тим, що лiто – чудова пора для весiлля.

Тридцять рокiв тому…

Був подiбний лагiдний день, Марiя i Євген iхали до родини. Причин для поiздок у батькiвськi краi було бiльше нiж достатньо: хрестини, уродини, весiлля, похорони, поминки… Того разу вони iхали з радiстю: iх також запросили на весiлля.

…Два днi забави проминули у швидкiй круговертi. У головi ще звучали голоснi мелодii коломийок, а вони вже мусили повертатися до мiста. Їхали завантаженi, колеса машини аж прогиналися вiд ваги.

Чого тiльки не надавали «своiм мiстюхам» батьки i двоюрiднi сестри, брати, тiтки i вуйки: i рiзнi смаколики з весiлля, i сало та смалець зi шкварками, i бульбу та буряки з морквою, i самогон та безлiч банок iз капустою, огiрками i помiдорами вiд рiзних господинь iз великоi дружньоi родини.

Єдине, що iх гнiтило при спiлкуваннi з родиною, а потiм рiзко псувало настрiй, – питання про дiтей.