Шляхами і стежками життя

Донья Касiльда де Медiнацелi була кревнячка, сестра у других матерi доньi Клари, Інес та Еугенiо. В родинi не дуже шукали ii товариства. Вже старша вiком донья Касiльда все свое життя прожила при королiвському дворi. На своiх кревних, якi жили на селi та займалися своiм господарством, вона дивилась з поблажливою погордою i називала iх в душi «пастухами» – «zagalos».

Нинi донья Касiльда була одною з найулюбленiших двiрських дам Марii Крiстiни[236 - Марiя-Крiстiна Австрiйська (1858–1929) – друга дружина iспанського короля Альфонса XII.

]. Вся наскрiзь просякнута правилами двiрськоi етикети, вона була слiпо вiддана королевi-регентцi, яку обое вуйки не любили головне за ii тиранiстичну владу та за стремлiння завести при еспанському дворi австрiйськi звичаi.

В Мадрiдi не затримались довго.

Але справдi гарнi аранхуезькi сади зачарували Естрельiту.

Таких садiв з чудовими рослинами, численними водограями, а головне, з силою солов’iв, якi спiвали i вдень в густiй тiнi старих розлогих дерев, Естрельiта не могла собi уявити i в найчарiвнiших мрiях.

Тета Касiльда видобула у королеви-регентки дозвiл представити iй десятилiтню Естрельiту, «майбутню двiрську даму», яка «замiнить донью Касiльду, коли прийде на те час»… Дiвчина була наперед поучена й знала, як мае ховатися в притомностi королеви. Справно виконала приписанi етикетою двiрськi поклони. Не виявила жодноi несмiливостi, якоi сподiвалася вiд неi тета Касiльда, знаючи, що дiвчина нiчого, крiм свого кляштору, не бачила.

Але не удiлила жодноi уваги тому, що королева австрiйським звичаем подала iй руку до поцiлунку. Коли ж донья Касiльда пошепки звернула ii увагу на хибу, якоi вона допустилась, Естрельiта вiдповiла спокiйно i голосно, пам’ятаючи, що «шептати в присутностi чужих осiб чи в товариствi е проявом невихованостi», що, прецiнь, «дама дамi руки не цiлуе».

Королева, мабуть, була того дня в доброму настроi. Вона лише милостиво усмiхнулась й зауважила, що з Естрельiти напевно буде «взiрцева двiрська дама», коли вона вже й нинi так добре тямить приписи доброго виховання й двiрськоi етикети.

– Але гордостi тобi не бракуе, донье Естрельiто! – жартом озвалась до дiвчатка королева. – Бачу, що ти дуже горда!..

– Як це личить кастiльянцi! – вiдповiла Естрельiта. – Бо кастiльцi – нашi предки – боювали за свободу Еспанii. І разом з Сiдом увiльнили Еспанiю вiд маврiв.

Королевi, видко, не хотiлось вдаватися у дебати з малою кастiльянкою.