Шляхами і стежками життя

Запропонувала доньi Касiльдi, аби пройшлась iз дiвчиною садами.

– Знайдете там дона Альфонса[237 - Альфонсу ХIII було тодi 12 лiт (Н. К.). Альфонсо ХIII народився 17 травня 1886 р. у Мадридi вже пiсля смертi свого батька короля Альфонса XII. Король Іспанii до 1931 р. (до моменту революцiйних подiй, коли вiн добровiльно виiхав з краiни). Помер у Римi 28 лютого 1941 р.], – промовила королева. – Донья Касiльда представить тебе королю. – І додала трохи iронiчно:

– Можеш його трохи навчити гордостi! Це йому не зашкодить!

Королева дуже журилась тим, що ii единий син й дiдич трону[238 - Тобто спадкоемець трону.

] не вдався в неi. Наскiльки сама була гордовита, пишна та пановита, настiльки малий король був простий, мовчазний та замкнений в собi. Бiльшiсть його вихователiв намагались виховати його в дусi, милому королевi. Мучили його дотримуванням всiх правил етикети, нудили безконечними оповiданнями про величнiсть еспанських володарiв. Але мети своеi не досягали.

Хлопець ставав тiльки що далi, то бiльш замкнений в собi, мовчазний та до всього байдужний. Було але i серед вихователiв кiлька таких, котрi жалiли завжди сумного хлопця. Тi дозволяли йому бавитись, як йому було до вподоби. Лишали його вiльно проходжуватись садами, розмовляти зi садiвниками i працювати на «власних грядках», бо малий король дуже любив квiти.

Саме того дня мав службу при королi такий людянiший вихователь. Тому дiти мали можливiсть зазнайомитись вiльно, без етикети, поки донья Касiльда розмовляла з вихователем.

Перше вражiння, яке зробив на Естрельiту малий король, було, що цей блiдий худенький хлопчик з надзвичайно сумним поглядом бiльш подiбний на сироту, як на короля. Що ж сама вона була сиротою, то враз почула до нього спiвчуття, симпатiю. Був це малий товариш. І схотiла зробити йому приемнiсть, викликати усмiх на його сумному обличчю. Найкраще буде, вирiшила в думцi, коли буду говорити йому про те, що сама знаю найкращого.

Тому, не рахуючись з етикетою, ословила його по-камарадському на «ти» й почала:

– Приходжу до тебе з Бургоса – знаеш? З рiдного мiста Сiда. Чи ти був там? Напевно, знаеш багато про Сiда? Але чи бачив ти його краiну, його грiб? Чи уявляеш собi так, як я, як вiн там жив?

Дон Альфонсо був здивований таким виступленням. Так з ним ще нiхто не говорив. Мабуть, по-перше в життю почув себе дитиною.