Шляхами і стежками життя

Принесено ключi, вiдчинено долiшнiй поверх, у якому давно нiхто не жив.

Педро Хiль провiв приiжджих цiлою анфiладою великих порожнiх кiмнат.

В деяких замiсть меблiв було насипано купи збiжжя, квасолi. В iнших зложено пальмове сухе листя та очерет на плетiння мат[274 - Мат – сплетене iз соломи або очерету покривало, пiдстилка тощо.] та кошикiв. На стiнах, замiсть образiв, висiли цiлi жмути сухоi червоноi паприки та срiблясто-бiлого часнику.

Вступили до другого поверху, вiкна якого виходили на океан.

Еспанцi взагалi не знають переповнених меблями покоiв, якi так часто можна бачити скрiзь, в iнших краях Европи.

Можливо, що це спадщина по маврах, якi прикрашали своi житла переважно спiвучими водограями, баревними орнаментами, килимами та квiтами. Можливо, що це – вплив пiдсоння. І що це лiтня спека вимагае головно прохолоди, повiтря та вiльного простору.

Але тут меблiв було справдi мало. Лише саме необхiдне. В iдальнi стояв довжелезний горiховий стiл на рiзьблених ногах, креденс[275 - Креденс (пор.

чеськ. kredenc) – довга низька шафа (комод) для посуду; буфет.] та довкола стола обтягненi шкiрою стiльцi. З високими спинками й поруччям для голови родини й його дружини, як цього вимагав старий патрiархальний звичай. З нижчими спинками та без поруччя для iнших членiв родини й горiховi ж, як стiл, лави для слуг оселi. Старим еспанським звичаем у сiльських «caserio» – осель – господарi i всi слуги – до останнього пiдпаска – iли всi разом, за одним столом й ту ж саму страву. У одного з вiкон, в глибокiй амбразурi, стояла прялка i вишивальнi кросна[276 - Кросна – спецiальна рама, на яку натягують тканину для вишивання; п’яльця. ] господинi оселi. Перед ними – стiлець. В розi роззявляв свою чорну пащу, немов позiхаючи з нудiв, величезний ватран[277 - Ватран – камiн, вiдкрита пiч.]. В «параднiй салi» були вишикуванi попiд стiнами оббитi шкiрою канапки без спинок. Над ними – великi, позеленiлi вiд часу дзеркала тьмяно виблискували, як стояча вода. Зi стелi звисали залiзнi кованi люстри на свiчки. Але в «кiмнатi господаря» знайшлась цiла бiблiотека. Складалась з лицарських стародавнiх романiв, книжок побожного змiсту та старогрецьких – у латинському перекладi – та староримських класикiв. Видко було по книжках, що переважно й найчастiш читалися твори Плiнiя[278 - Гай Плiнiй Цецилiй Секунд (62 – бл. 114) – давньоримський полiтичний дiяч, адвокат, письменник; обiймав високi посади в Римськiй iмперii.], «Життя славних людей» Плутарха[279 - Плутарх (бл.