Шляхами і стежками життя

У Великий четвер «Gloria» спiвають у супроводi органу i дзвонiв, пiсля чого музичнi iнструменти й дзвони не використовують до Великоднiх богослужiнь (зокрема до згаданоi авторкою Бiлоi (тобто Великодньоi) суботи).

128

Калатала (калатало) – дерев’яний пристрiй для утворення звукiв. У церковнiй традицii використовують у четвер та п’ятницю перед Великоднем, оскiльки в цi днi дзвони мовчать.

129

«Руйнування вiвтарiв» – iдеться про церемонiю «оголення вiвтаря», яку здiйснюють у католицькiй церквi пiсля лiтургii Великого Четверга.

З вiвтаря знiмають скатертину (убрус), що символiзуе самотнiсть Ісуса перед розп’яттям та нагадуе вiрянам про факт його роздягання перед стратою.

130

Мадрiдський архiепiскоп, властиво, мав титул архiепiскопа Толедського, бо Толедо було до Фелiпе II (по-еспанському Фелiпе, а не Фiлiп!) стародавною столицею Еспанii. Мадрiд був лише «новою» столицею (Н. К.).

131

Марiя Крiстiна, мати дона Альфонса XIII, якому було тодi сiм лiт.

Вiн народився пiсля смертi свого батька, Альфонса XII. Зараз же було проголошено його королем. Інфантом – тобто наслiдником – вiн не був нiколи (Н. К.). Детальнiше див. примiтку 200.

132

Ante diem festum Paschae (лат.) – перед святом Пасхи.

133

Дукеси – герцогинi, маркези – маркiзи, кондеси – графинi: титули високоi шляхти (Н. К.).

134

Гранди, жiноч. рiд – грандеси, найвища шляхта, найближчi вельможi з королiвського оточення. Король iх ословлюе на «ти» як близьких товаришiв; вони ж мають право не скидати з голови брила у присутностi короля (Н.

К.).

135

Тобто королiвська капличка.

136

Історичний факт. Вчинив так Карлос тому, що допустився кривди, якоi не мiг направити. Про це написано в романi «Предок» тiеi ж авторки (Н. К.).

137

Азраiл – ангел смертi у маврiв. Маври вiрили, що у мент смертi людинi з’являеться ангел Азраiл, вогненним мечем пересiкае нитку життя i поцiлунком забирае душу людини (Н.

К.).

138

Севiлья – мiсто на пiвднi Іспанii. Тут, за переказами, жив дон Хуан де Маранья, про якого i згадуе Наталена Королева (детальнiше про нього див. примiтки 74, 105). У мiстi е кiлька визначних мiсць, пов’язаних з цим персонажем: пам’ятник дону Хуану де Маранья (у скверi навпроти лiкарнi Милосердя), де вiн зображений iз немiчним дiдусем на руках; будинок на площi Святоi Марти, де, за легендою, вiн зваблював жiнок тощо.