Шляхами і стежками життя

– Лишити ii! – обернувся до дiтей. – Але пам’ятайте, ви – майбутнi вояки: прийде час i вас будуть вiтати – там, у них!

Ця пригода вилiкувала Естрельiту вiд ii «Карломанii». Мала вже досить Аахена, кайзера i… i Карла Великого! Попросила тiточку, аби вже iхали далi, розповiвши пригоду в Елiзенгартенi.

У дальшiй подорожi зблiдли Аахенськi вражiння.

Але Рим з першого погляду трохи розчарував ii. Вона, власне, не уявляла собi Рима. Але в уявi ii вставали пишнi будинки, Колiзей, бiлi постави весталок[209 - Весталки – жрицi давньоримськоi богинi домашнього вогнища i родини Вести.

], сенатори в латiклавах[210 - Латiклава (лат. laticlavia) – тунiка римського сенатора з широкою пурпуровою смугою.]… Згук «Roma» не мiг викликати iнших образiв, хоч добре знала, що те все – давно минуле… Але… було досадно, що бачить Рим без справжнiх римлян!.. Таж вуйко Еугенiо, який зустрiв туристiв, привернув чари Рима.

– Побачиш справжнiй Рим! – пообiцяв iй.

І дотримав слово.

Приiхав по дiвчинку дуже рано, на свiтанку ще сонного дня. Повiз котився порожнiми вулицями мiста, сповитого легенькою iмлою, яка стирала контури сучасноi архiтектури.

– Поглянь! – вказав «padre Гiо»[211 - «Отче-вуйко». Вираз, яким в Еспанii ословлюють вуйка-священника (Н. К.).], як вона називала вуйка Еугенiо.

Вдалинi, мiж Via Salaria[212 - Соляна дорога (Via Salaria) – стародавнiй торговий шлях, дорога в Італii, якою перевозили сiль.

] та Via Nomentana[213 - Номентанська дорога (Via Nomentana) – антична дорога в Італii, яка починалася на пiвнiчному сходi Риму i вела до мiста Номентума (сучасна назва Ментана).] легенько зеленiли срiблястi вiдблиски неба.

– Там – Ostrianum[214 - Ostrianum згадуеться в стародавнiх римських джерелах як мiсце (вiддалений цвинтар), де святий Петро проповiдував та здiйснював хрещення.]! Там на старому цвинтарi навчав апостол Петро…

Дiвчинi здалося, що цей рух i слова немов розсунули таемну заслону й викликали з iмли постать вiчноприсутнього в Римi Великого апостола, побачити якого може кожний, хто вiдчуе його присутнiсть серцем.

Почали зустрiчати гуртки селян з осликами. Ішли i поединчi постатi з кошами ярини, овочiв, квiтiв… Але дiвчинi хотiлось бачити в них прихованих пiд сiльською одежею стародавнiх християн, повертаючих з катакомб!..