Сон тіні

Так можу йти? – спитав вiн, бачачи, що Сабiна взяла iншоi солi й почала терти собi скронi.

Татiан був задоволений. Повний, аж переповнений енергiею, ще з юнацьких лiт почав вiн плести тонке плетiння полiтичного мережива. Кохався в небезпечних грах i досяг в них мистецтва.

Ще в Атенах випадок звiв його з iберiйцями. Всебiчно обдарований Елiй Адрiан, глибокомудрий i дотепний, вельми сподобався майже на десять лiт молодшому вiд нього Татiановi. Вони заприязнились. Всi дивувались винятковим здiбностям i сильнiй волi Татiановiй i вважали його за наступника бездiтного цезаря Траяна, зважаючи на iхнi родиннi зв’язки.

Сподiвались, що пiсля Траяна, який мав лише одно завдання: пiдбити пiд римських орлiв якнайбiльше земель, Татiан пiднесе внутрiшнiй розвиток iмперii.

– Як я цього чекаю! – сказав якось Адрiан своему приятелевi.

– І зовсiм зайво, друже. Я бiльше люблю природу, як людей. А цезарська слава мене нiяк не тягне. Тобi б бути цезарем, Елiе! Тодi iмперiя засяяла б всiма барвами веселки.

З того часу здобути для приятеля трон стало життевою метою Татiана.

Поглибивши прихильнiсть до себе з боку августи Плотiни, вiн протягом кiлькох рокiв вiв послiдовний i мудрий наступ на Траяна. Справа стала на певний грунт, коли Татiановi пощастило одружити Адрiана з Сабiною, родичкою Плотiни. Було цiлком природним, що бездiтний Траян незабаром усиновить Адрiана й призначить його спадкоемцем свого трону.

Це сталося 117 року нашоi ери. 11 серпня того ж таки року Адрiан обняв владу над Римською iмперiею.

Чесний, прямодушний, вчений i митець, Адрiан i на цезарському тронi не скидав з себе бiлого плаща фiлософiв i не забував про услугу Татiана.

Та щодалi бiг час, тим менше сходились приятелi у своiх поглядах. Здебiльшого iмперськими справами порядкував Татiан. Але так, що того й не пiдозрiвав цезар. А коли бiля Адрiана став найближчою особою Адрiанiв земляк, теж з Іберii родом, Аврелiй Антонiн, i коли потiм, з подорожi по Бiтинii, Адрiан привiз iз собою красного юнака Антiноя, якого називали Адрiановим сином, Татiан все частiше покидав Рим для своiх безмежних маеткiв у Сiцiлii, невдоволений з поведiнки цезаря.

Для гри вiн висунув на мiсце наступника цезаря Люцiя Вера, хворого на сухоти патрицiя, чому дуже спiвчувала Сабiна, яка враз зненавидiла Антiноя, сина християнки чи невiльницi. Татiан добре знав, що Вер нiколи не досягне трону. Але ним можна було «грати».

Адрiан нiколи i нi в чому не згоджувався з Сабiною i Вера не любив.