Сон тіні

Але не варто доручати такоi справи рабам чи пiратам з острова Фароса. Як гадаеш – хто?

– Найпевнiше, щоб подбав про це я сам.

– Bene. А я, iдучи завтра з цезарем до сфiнксiв, не забуду помирити його з Прiском.

– Добре. Киньмо цю тему. Маю ще друге питання. Чи не варто було б порозумiтись з Дiодором, або якось порадити йому на якийсь час подорож по оазах?

– Що ж? «Роби, як визнаеш за краще», – Дiодоровим голосом промовив Татiан.

Приятелi зайшлися смiхом. За дверима голосно гикнув раб.

Антiстос з питанням поглянув на Татiана.

– Це – раб, що пильнуе, щоб нiхто нас не пiдслухував. Нiмий, як i бiльшiсть моiх хатнiх придверникiв.

Раб гикнув знову.

– Але вiн дiе менi на нерви! Може б, ти… подарував його Сабiнi? А бiля дверей посадив пса. Як роблю я, – порадив Антiстос.

– Слухнянiсть – чеснота жерцiв, – знову передражнив Татiан. – Виконаю твое бажання. Ага, хотiв тобi сказати, що пророк – милий дiдусь, i менi дуже сподобався. Гадаю, що такий мудрий чоловiк зрозумiе лiпше за Прiска вигоду мовчання, коли… пошився…

– В легати, – пiдкинув Антiстос.

 – А подарунки йому послано?

– Вдвiчi бiльшi проти первiсного наказу цезаря. Хай знае, що ми вмiемо дотримувати обiцянки.

Випили по чарi.

За дверима знову, нiби впав зi скелi, гикнув придверник. Татiан встав, вiдчинив дверi i зробив знак.

За хвилинку перед приятелями став iнший слуга.

– Вина! І замiни придверника.

– З пророком чудово, – почав Антiстос, – з Прiском також буде добре.

А от не йде менi з думки Сабiна… Мовчати – чеснота не для неi.

– Але! Що з того? Стара, розмальована лялька. «А лялька, зрештою, розбиваеться», – згадав Татiан Сабiнинi слова.

– Це непогана думка, – згодився Антiстос.

– Не моя, а ii.

– Авторство не важне. Я чогось згадав про подорож Агрiппiни. Цiкаво було б побачити таку галеру. Кажуть, гарна була.

– Агрiппiна? Ще б пак, коли навiть Нерон здивувався, побачивши ii мертву.

– Нi, я не про Агрiппiну, а про галеру.

Чи ти бачив ту, що ii готують для подорожi цезаря до Тебiв?

– Нi.

– Варто подивитись. Ми ж на нiй також попливемо.

– Добре. Вiд моря, певно, вiе прохолодою, а тут немов трохи парно.

За хвилю раби готували приятелям одяг й лектику для прогулянки.

V. Цесарки

О Еросе, прекрасний Еросе!

Ти довго панував ще перед тим,

Як було створено цей свiт.

    Помпейська епiталама

Був день вiдпочинку.