На нашем сайте вы можете читать онлайн «Сон тіні». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — История, Исторические приключения. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Сон тіні

Автор
Дата выхода
25 ноября 2019
Краткое содержание книги Сон тіні, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Сон тіні. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Наталена Королева) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Наталену Королеву (1888–1966) називали Понтійською Амазонкою, княжною іспанського роду, забутою ґрандесою, письменницею світової теми, письменницею-казкою, найекзотичнішою постаттю у нашій літературі. Саме її життя – це вже чудова підстава для створення захоплюючого серіалу, де є все – таємниці мадридського двору, королівські інтриги, велике кохання, карколомні воєнні пригоди…
Батьком письменниці був граф Адріян-Ґеорґ Дунін-Борковський зі старовинного українського шляхетського роду, одна гілка якого сполонізувалася, а друга – збагатила козацьку старшину.
Мати походила з не менш старовинного іспанського роду і називалася Марія-Клара де Кастро Лячерда Фернандес де Кордоба де Медіначелі і Фіґероа.
Відома авторка неодноразово перевиданих «Легенд старокиївських» Наталена Королева написала кілька історичних повістей і романів, які, на жаль, і досі не всі знайомі сучасному читачеві. Але це справа часу.
До цього видання увійшли два романи, події яких відбуваються за часів римського імператора Публія Елія Адріяна (117–138).
Роман «Сон тіні» був виданий у 1938 році і востаннє перевидавався у 1991-му. Натомість його продовження – «Останній бог» – залишалось у рукописі в празькому архіві і зараз видається вперше.
Сон тіні читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Сон тіні без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Бачу його щодня! З того вечора, що вiн мене зустрiв пiд школою i я не могла втекти, бо там, знаеш, нема жодноi бiчноi вулички.
Малярцi було дивно: зовсiм не так поводяться патрицii з танцюристками, як цей майбутнiй цезар. От Лiзiй, хоч i зруйнований, настирливо чiплявся до Ізi, а той…
– Вiн-бо справдi бог! – переконано продовжувала Ізi. – Я це знаю! І так боюсь, боюсь…
– Як справжня Дафне, – докiнчила за неi малярка. – Моя рада тобi, Ізi…
Рипнули ворiтця, i мiж пiвкулями щебетух-цесарок, немов великий квiтучий гранатовий кущ, стала в тунiцi Фанiон.
– Та цитьте-бо! Кша-кша! Дзвонять, як сiструми! Радуйся, Ізi! Радуйся, Геленiон!
– Радуйся й ти, Фанiон! Добре, що прийшла, буде нам бiльше свято.
– А ти товстiеш, качечко, – похитала головою Гелене. – Це тобi не до лиця.
– Ой, Гелене! Не печи хоч ти мене! Наш старий верблюд Батил уже загрожував, що викреслить мене з хору. А що ж я можу зробити…
– Коли кортить солодкого, – додала Ізi.
– Ну, кортить. Це правда. Однак я пам’ятаю поради Гелене i складаю сестерцiю до сестерцii.
– От такоi! А чому?
– Бо я з природи тiлиста. І е для мене лiпша справа. Як назбираю грошей, – але це таемниця, анiчичирк у школi.
– Нi?
– Ми з мамою почнем продавати медовi тiстечка. Вже й мiсце надивились: бiля школи Калiкрата. Знаеш?
– Так ти ж сама з’iси всю крамницю.
– Не бiйся, Геленiон. Я александрiанка. І цiну золота знаю. Але яка я буду щаслива, коли вже не бачитиму того крокодила, того чорного бабуiна, гiену Батила.
Дiвчата цокотiли, мов цесарки. І не помiтили прихожого, лише здивувались привiтанню статечного й незнайомого голосу.
– Радуйтесь, дiвчатка. Бачу, що все у вас е: краса, спокiй, веселощi. Бракуе лише того найсолодшого, що лежить у цьому кошику митця Дiомеда.
Мова була пiдкупляюче приязна й полонила дiвчат ще ранiш, нiж захожий вiдкрив свого коша, i вiдтiль засмiялись легенькi й бiлi тiстечка.
– Таж ми щойно про них говорили!
– Стривай, стривай, – стримала ii Ізi.
– Я мушу почастувати вас обох. Бо я тепер маю багато грошей, а ми ж iще й не святкували, що я – гiстрiя!
Дiомед дуже уважно огорнув поглядом Ізiну постать, попросив напитись i промовив до Фанiон, що подала йому води з фонтана:
– Дуже мила в тебе сестричка. Спасибi тобi.
– То не сестра менi, пане.









