Тричі не вмирати. Наречена

Чоловiки – шанобливо кланятимуться. Кращi батири стануть проситися пiд твiй бунчук, коли ти вирiшиш зiбрати наступний похiд. І не тiльки по праву народження, а з поваги i вiри в твое неймовiрне везiння… Вся слава i здобич тобi дiстануться, щоб мене в святiй купелi на Йордань викупали.

Забобоннi татари насторожено перезирнулися.

– Шайтан, – прошепотiв аталик, роблячи пальцями «козу». Жест, що за повiр’ям, мае силу вiдганяти злих духiв.

– Так, нi… – недбало вiдмахнувся дивний чоловiчок. – Шайтани, демони та джини бiльше вашому Аллаху та його пророку Магомету прислужують. Тобто, паскудять. А в православ’i… – при цьому вiн з острахом скосив очi на небо, нiби боявся звiдти разючоi блискавки i, трохи притишивши голос, закiнчив: –…iстот, подiбних до мене, називають бiсами, або чортами. Або й зовсiм просто – нечистим, лукавим. Босоркуном ще… Хоча менi самому бiльше iм’я Панько подобаеться.

Рудий Панько… Але годi про мене. Скажи краще, яким буде твое рiшення i воля, Салах-Гiрей, син Махмуда? Вдаримо по руках?

Зухвала, панiбратська поведiнка неймовiрно смердючого i, судячи з усього, божевiльного гяура настiльки обурили молодого хана, що разом вивели iз зацiпенiння. Вiн схопився на ноги i гукнув нукерам:

– А ну, причешiть цю баранячу падлину проти шерстi! Так жорсткiше! Не шкодуйте канчукiв! Щоб не забувався, з ким говорить!

Воiни негайно виконали наказ, i два батога одночасно потягнули Панька по щуплiй спинi.

– Ой, ой, ой! – заверещав той вiд болю, а потiм люто повiв очима з одного нукера на iншого. – Щоб вам до землi прирости, бовдури голомозi! – i якось дивно махнув лiвою рукою. Потiм ступив вперед i нахилився до самого обличчя сивого аталика. – Кучум-ага, заспокiй свого надто запального учня.

Я ж до вас з миром прийшов, а вiн мене, немов пса шолудивого – батогами велiв частувати… Не добре це, неправильно.

– Та як ти смiеш, смердючий шматок лайна?! – аж пiдскочив Салах-Гiрей. – Гей, ви, чого застигли?! Хапайте гяура i провчiть, як слiд!

Але вiрнi нукери навiть не поворухнулися, а тiльки витрiщалися з жахом в очах i, мов риби, беззвучно роззявляли роти.