Тричі не вмирати. Спадок

Можеш менi повiрити…

Хотiв Тарас заперечити, що хороша зброя, кiнська збруя i рицарський обладунок набагато цiннiшi за усiлякi бабськi цяцьки, але саме в цей час з позаду корчми донiсся притлумлений зойк.

– Допом… умг… ммм…

Але навiть цих кiлькох звукiв вистачило, щоб упiзнати голос. Кричала Ребекка.

Одним порухом вiдсунувши убiк миршавого Іцхака, що стояв на дорозi, Тарас метнувся на допомогу нареченiй, перестрибуючи через розкиданi по жидiвському дворi ночви, лопати, мотики та iнший сiльський реманент, в такiй кiлькостi, наче iх навмисне збирали по всiй Михайлiвцi, щоб тут зробити безлад.

Звернувши за рiг будинку, Куниця побачив картину, котра не вимагала додаткових пояснень: незнайомий чоловiк, з компанii новоприбулих «купцiв», однiею рукою притискав до стiни Ребекку, тримаючи дiвчину за горло, а другою – хазяйновито задирав догори подiл спiдницi. Ребекка несамовито пручалася, звиваючись в’юном, але порадити з набагато дужчим нападником не могла.

Пiдскочивши збоку до нахаби, Куниця влiпив йому такого стусана, що той похитнувся i вiдпустив дiвчину.

Але досить швидко прийшов до тями. Незнайомий драгун з аксельбантом вахмiстра на плечi по-котячому м’яко вiдскочив убiк, спритно розвернувся всiм тiлом, пригнувся i потягнув з пiхов карабелю.

– Допоможiть, вбивають! – Ребекка заволала навiть голоснiше нiж до цього. Тепер вiд страху за Тараса. Але молодик лише глузливо посмiхнувся i, в свою чергу, оголив шаблю.

Два погляди схрестилися на коротку мить, а потiм клинки з глухим трiском вдарилися один в одного.

Деякий час воiни намагалися потиснути вниз зброю супротивника, але безуспiшно – обидва були однаково сильнi в руках. Потiм драгун зробив швидкий крок назад i нанiс не менш стрiмкий обманний випад у голову, з переведенням удару на нижчий рiвень.

Тарас вiдбив…

Ще один крок вбiк i затяжний хитрий фiнт з довгим уколом, немов у руцi драгуна була не важка карабеля, а тонка iспанська шпага. Але, незважаючи на всi цi виверти, Куниця з легкiстю ухилився i навiть змiг контратакувати.

Безуспiшно, але досить ефектно. Гостре лезо свиснуло над самою макiвкою вахмiстра, що в останню мить встиг пiдсiсти пiд удар.

– Дзинь!

У наступну мить Тарас кiнчиком шаблi вiдвiв вбiк важчий клинок супротивника, скручуючи тiло вправо i… замiсть того, щоб продовжити контратаку, прищурився i був змушений вiдступити. З досадою розумiючи, що попався на простеньку хитрiсть.