Тричі не вмирати. Спадок

Ось тiльки бажання у мене майже стiльки, як у людини, засудженоi до шибеницi, перевiрити на власнiй шиi мiцнiсть намиленого зашморгу. Може, разом глянемо?

– Добре, – не став вiдмовлятися Тарас. – Але спершу я все ж зайду в церкву. А потiм передрiмаю трохи. Годинки зо двi. А то геть з нiг падаю. І нiчогiсiнько не тямлю.

Словам Іцхака Куниця несподiвано зрадiв. Хлопець розумiв, що в Михайлiвцi йому не вiдсидiтися. А куди податися запорiзькому новику, якщо не в свiй курiнь? Ну, а в далекiй дорозi кращих товаришiв, нiж хороший мушкет i пара пiстолiв, одинокому подорожньому i не знайти.

Опрiч доброго коня, звiсно.

– На тобi i справдi лиця нема. Хочеш вiдпочити – лягай, подрiмай трохи… – несподiвано по-свiйськи запропонував Іцхак, пiднiмаючи з пiдлоги перевернутий ослiн i приставляючи його до стiнки обiч дверей. – А менi сьогоднi вже не заснути. Посиджу тут, у куточку. Постережу ваш з Ривкою сон. Запевняю тебе, Тарасе, що нi священик, нi церква до ранку нiкуди з села не подiнуться.

Тим паче – сiрiе вже… А ти й справдi охляв. Моя Циля як побачить твое синюшне обличчя i червонi очi, поперек дверей ляже, а за такого вурдалаку свою кровиночку не вiддасть…

Сказав i заткнув кулаком рота, злякано озираючись. А потiм швидко зашепотiв на iвритi якусь охоронну молитву.

– Гаразд… Дякую, дядьку Іцхак… – Тарас уже починав звикати до того, що мусить весь час змiнювати своi плани. – Трохи подрiмати й справдi не зашкодить…

Хотiв ще щось додати, але лише колихнув чубом, уткнувся чолом у складенi на столi руки i миттю провалився у глибокий сон – властивий тiльки молодi, впевненiй, що попереду багато часу i вони все встигнуть.

Роздiл п’ятий

Прокинувся Тарас, як тiльки першi променi сонця зазирнули у свiтлицю. І хоч спав недовго, навiть шия не затерпла вiд незручного положення, вiдчув, що вiдпочив. Ось тiльки з очима творилося щось недобре. Усе немов затягнуло легким серпанком i бачене стало роздвоюватися. Але не розмито, як при сп’янiннi чи пiсля сильного удару по головi, а так, немов кожним оком Куниця дивився окремо.

І бачив, вiдповiдно, усе по-iншому. Наприклад – праве око стверджувало, що глечик сам злетiв у повiтря i без сторонньоi помочi став наливати молоко в кухоль. У той час як лiве – виразно бачило напiвпрозору i трохи скособочену жiночу постать, чия тонка рука, власне, й утримувала посуд.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».