Рыба моей мечты

»

Нi, то не я, то не «аз буки веду» – але ж не сама i вона, хтось, мабуть, зверху, згори, але ж i не занадто далеко – з Киева, чи то з космосу ii не побачиш, анi з Великих Цебекабо лайнера – нi, це зависоко, хiба що з кукурудзяного лiтака чи повiтряноi кулi, гвинтокрила чи дрона…

Хто, скажiть, хто про неi, маленькоi, i чув би, якби не Риба?

***

Риба. По Рибу. На Рибi…

Земля. Хата. Корова. Риба.

Хата та Корова – то жiноче, бiльш жiноче, нiж чоловiче.

А Землi – нема. Є город та колгосп. З городу – живуть, а в колгоспi беруть.

Взяв сiна, взяв добрива. Тобто вкрав, нi не вкрав, а взяв, але щоб нiхто не бачив, бо скажуть – вкрав. Колгосп – це не земля, це – каеспе – щось гiдке, не мое, чуже, чужiнське.

А город – як картопля: проорати – посадити – пiдгорнути – потравити – зiбрати, i знов – проорати – посадити – пiдгорнути – потравити – зiбрати, i наступного року – проорати – посадитi – пiдгорнути – потравити – зiбрати – i так все життя.

Город – це повсякденне, як хлiб, як родина.

Город – бiля хати. Бiльш жiноче, нiж чоловiче. Город —для гречкосея: нудне, тяжке, огидне, крiпацьке.

Город – не для козака. І козак – не для городу!

Риба! О! О-о! Ото козацьке! Вона йiжа. І спорт. І хвантазiя.

Риба – на волi, за межами – i хати, i городу, i колгоспу.

Тому i бiгуть на рибу зрання – подаль вiд жiнкi, вiд роботи, вiд усього… Зрання, коли ще сонце не зiйшло, i туман як тайна, i тайна як бог.

***

Как до нас добраться? А дуже просто.

– Сначала 80 километров автобусом от Киева до Великих Цебек, потом еще 40 км автобусом до Шануйлiвки, а з Шануйлiвки – ще шiсть километрiв – Рачки… – говорю я и уже улыбаюсь, и вы, если хотя бы немного знаете мову – тоже улыбнетесь, а то и хмыкните – мол, не простой анекдот, с подтекстом, потому как Рачки – с ударением на первый слог – означают способ передвижения «раком», именно так, как стояли и стоят на огородах селяне, стояли и стоят уже сотни и тысячи лет, то есть, если вы и вправду желаете «добраться» – ставайте поруч, то есть рядом, и – уперед.

А иначе, о-о-о! Наврядли у вас это выйдет. Без выучки, без опыта земле-делия человека на земле вам не понять, как не понял его я, и потому готов был уже смотать удочки, и вернуться от этой темы в город, с ударением на первый слог, в отличие от города – огорода то есть, так у нас говорят. Вроде всего-то одно ударение – а дистанция, как недавно услышал,«цивилизацийного масштаба»…

Однако же, удочки не смотал, а наладил.