Ги-ги-и

– Дуже просто, – сказала санiтарка, – вони цiлком ручнi. Коли з ними по-хорошому, вони дуже чемнi. А я з ними по-хорошому. Ось дивiться.

Вона пiдiйшла до братикiв i погладила iх по мармизах.

– Любi моi, в очах мае бути вогонь! Спалах! Іскра! Фух! Фух! Розумiете? Це ж герой! Вiн поривае маси у наше з вами свiтле завтра. А тут – затурканий, пригноблений пацiент. Дайте йому iскру в очах, i вiн оживе!

Близнюки визнали ii рацiю ритмiчним потрясанням голiв.

Трохи далi бiля дзеркала ми побачили Шопту, який працював над образом депутата Цвiбака.

Шопта був закутаний у простирадло, мов римський патрицiй. Збоку це виглядало на вправи кунг-фу. З тим, що пiсля кожного рiзкого руху Шопта завмирав i уважно приглядався в дзеркало.

– Цiле щастя, що вiн нiчого не знае про карате, – сказав пан Гольцман. – Такий би мiг стiну проламати.

Тим часом Мiсько Штунда тяжко працював над оздобленням самоi виборчоi дiльницi. Сюди вже притарабанили старого дерев’яного кльозета, обклеiли його бiлим папером i вивели напис «кабiни для голосування».

А нижче красувалися вiршованi творiння тутешнiх пацiентiв.

«Тут куеться наша доля —

Украiни слава й воля».

«Заходь сюди в ранковий час,

Лиш не сiдай на дзюрку,

І не роби менi ковбас,

А голосуй, придурку!»

«Стiй, хто вар’ят! Зупинись!

Голосуй завзято!

Украiна – мати нам!

А Кульпаркiв – тато!»

В одному з кутiв зайняв свiй пост товариш Бураченков. Вiн стояв з червоним прапором пiд транспарантом.

– Це наша опозицiя, – пояснив Штунда.

– Вiн що, лаштуеться агiтувати пiд час виборiв? – спитав пан Фiлюсь. – Не мае права.

– Воно то так, – погодився Штунда, – але ж комiсiя побачить, яка в нас демократiя. А то вийде, що вар’ятом може бути лише свiдомий украiнець. Це викривлення дiйсностi. І ще одне. Нам бракуе буфету. Знаете, на виборчих дiльницях мае бути буфет.

– І чим ви збираетесь торгувати в тому буфетi?

– Не торгувати, а пригощати кожного, хто проголосував. Поставимо стiл з канапками i баняк узвару.

І шлюс.

– А то з чого ви гадаете тi канапки робити? – здивувався пан Фiлюсь. – Ви ще, чого доброго, зажадаете ковбас, шинок i сальцесонiв?

– Нi-нi, Боже борони! Ми канапки зробимо з манною кашею, з бурячками, з морквою, з горохом. Як той казав – чим кухня багата.

– Да-а, то вже легше, – зiтхнули лiкарi. – Робiть собi буфет… Тiльки… як то буде виглядало… канапка з манною кашею…

– Не переживайте, – палав ентузiазмом Штунда, – я на то майстер перша кляса.