Трагедія гетьмана Мазепи

Уявляете, яка в них вiкова рiзниця? Але й вiн теж закохався в неi.

І – любов. Як зiзналася щаслива жiнка – «на все життя». (На яке «усе», коли 106 рокiв вона вже мала?)

Закоханi живуть у будинку для людей похилого вiку – ще одна новина! – i запевняють, що iхнi стосунки – як i почуття – iдеальнi.

Гм-гм-гм…

«Ми розчинилися одне в одному, ми в злагодi, як старi друзi», а рiзниця у вiцi – 106 рокiв молодiй, 73 роки молодому – iм здаеться, що вона не мае значення.

Головне, що в них любов.

Головне, що панi Геммерд, проживши 106 рокiв, нарештi зустрiла свого судженого, а з ним i любов «на все життя».

От i намагайся пiсля цього збагнути: що ж воно таке, любов? (Нi, ЛЮБОВ!) Годi, годi! Досi це не вдавалося нiкому збагнути: а що ж таке любов? І певнi, що нiкому й не вдасться, бо це – любов. Нi, ЛЮБОВ – i цим все сказано!

А що вiн за один, Іван Степанович Мазепа? Коханець до останнього дня перебування в цьому свiтi? Але ж йому тодi можна лише по доброму позаздрити – не кожному випадае таке щастя, таке везiння – кохати дiвчат i жiнок до кiнця свого вiку – жагуче й нестримно.

Вперше молодий Мазепа одружився десь приблизно в 1668–1669 роках.

Це тодi, як вiн вступив на службу до гетьмана Петра Дорошенка. З’явившись у Чигиринi (тодi столиця гетьманськоi Украiни, починаючи з часiв Богдана Хмельницького), зазнайомився там i швидко одружився з удовою (дещо старшого вiд нього вiку) Ганною Фридрикевич. Вона була дочкою вiдомого хмельничанина Семена Половця, полковника бiлоцеркiвського (1653–1654, 1656, 1658), згодом генерального обозного (1664) та генерального суддi в гетьмана Дорошенка.

Тесть був близьким товаришем Дорошенка, тож узявся витягувати зятя на вершину влади – як це й водиться. Власне кажучи, тодi водилося i тепер водиться. Себто шлюб з його дочкою-удовою вiдкрив Мазепi шлях до влади i значного становища в тогочаснiй Украiнi – бо який тесть не витягне зятя, якщо сам займае високу посаду? А Семен Половець, як генеральний суддя, став другою особою в урядi козацькоi Украiни.

Ганна була гарною i просто таки звабною молодичкою, про яку казали, що вона саме в соку. До всього ж ця жiночка була ще й багатенькою. Та ще й дочкою такоi людини!

Нi, Івану Мазепi таки здорово поталанило – щоб i багата, i гарна, i мала такого батька. Щось одне з трьох – i то вже вважай тобi повезло з оженiнням, а тут зразу стiльки всiляких вигод.