Клітка, або Дискотека 80-х

На лавочцi – трое дiвчат: Алька, Жанка, Ленка (Воркута). П’ють вино «Алiготе» – iз пляшки, по черзi: зробивши ковток, передають пляшку iз рук в руки. Закушують шоколадом (розгорнута обгортка iз гiркою плиточок – на лавочцi).

Алька(спiвае):

За окном барабанит дождь,

В серой комнате серая тень.

И крадется серая ложь

В этот серый осенний день.

Ты сегодня домой не пойдёшь,

Позвонишь маме, скажешь: «Не жди!» —

Потому, что на улице дождь,

А у нас еще ночь и стихи…

Воркута. Алько! А коли тебе перший раз, тобi скiльки було?

Алька.

Тринадцять…

Воркута(до Жанки). Бреше?

Жанка. Бреше, мабуть.

Воркута. А без понтiв? Скiльки?

Алька. Тринадцять!

Воркута. Що, справдi тринадцять?

Алька. А то!

Воркута(до Жанки). А тобi?

Жанка. П’ятнадцять… Здаеться… (Згадуе, подумки рахуе). Ну да! П’ятнадцять.

Воркута. О, то я мiж вами стара дева!

Жанка. В смислi?

Воркута. А менi вже шiстнадцять було… Якраз на днi народження i…

Жанка. Напоiли – i?..

Алька. Напоiла – i!.

. Вона напоiла… Сiчеш?

Жанка. А! Любов? Да?

Воркута. Ага. Любов. Велика i красива…

Алька. А толку?

Воркута. Толку мало… Я ж за ним, падло, пiвроку ушивалася. Думала: дам – i все, мiй буде… На день народження покликала у лiс, на шашлики… Тиждень предкiв на пецики крутила… А вiн!.. «Нiчого, – каже, падла, – не пам’ятаю, а значить, нiчого й не було!» Гуд бай, аривiдерчi, «вон пашла»!..

Жанка. А ти?

Алька. Вона й пiшла. По повнiй програмi i на всю котушку! П’ятирiчку за два роки, ударниця туда!

Воркута.

Нiчого… Пару раз потiм пiдвалював: вiдика кликав подивитися, ну i те-се… Але я його вiдшила. Із принципу…

Алька. Принципова!

Жанка. І правильно!

Воркута(роздратовано). Сама знаю, що правильно, що неправильно! Без тебе!

Жанка. Ти чого? Я ж…

Алька. Ну, хватить вам! Завелися!.. (Спiвае, Воркута iз Жанкою пiдхоплюють):

А когда ты стихи прочтёшь,

Будет всё как старинный роман,

И ты тихо скажешь: «Пусти!» —

Опрокинутая на диван.

Будут губы алы и нежны,

Будут руки искать и ласкать.

Равнодушно отметят часы

Первый день твоей женской судьбы…

Жанка. Ну що, гайда по хазах? Засидiлися ми… (До Воркути). Глянь-но, котра вже на твоему «писку моди»?

Воркута(подивившись на годинник – невеличке «сердечко», iз кришечкою, на довгому ланцюжку через шию). Ого! Половина першоi! І справдi, пора! Пiшли, Алько.

Алька. Ви йдiть.

Воркута. А ти.

Алька. А куди менi йти? Додому краще не потикатися.