Клітка, або Дискотека 80-х

Мати уб’е…

Воркута. Так вже й уб’е?

Алька. Як не вб’е, то все одно не пустить у хату… Так що менi що тут, що на сходах у пiд’iздi до ранку куняти – все одно. Тут навiть краще.

Воркута. Не дурiй! Пiшли. Пустить, куди вона дiнеться?!

Алька. Не пустить. Сказала: щоб у десять була вдома, – i хана: рiвно в десять дверi на замок, ключ пiд подушку. І хоч ти що!..

Жанка. Так батько, може, впустить? У тебе ж батько е?

Алька. І батько е, i сестра молодша. Тiльки вони матiр бояться, як вогню… Це ранiше батя мене захищав, поки не запив по-чорному.

А тепер – фiгушки заступиться! Боiться, що матiр в ЛТП його здасть…

Воркута. Ну, гаразд. Пiшли до мене. Може, проканае якось тихенько пробратися у спальню… А нi, то викину iз вiкна якийсь куртяк, у нашiм дворi на дитячiй площадцi перекантуешся до ранку. Там е хатка на курячих нiжках. Нормально, я вже там ночувала, коли iз предками посварилася i з дому пiшла. Класно було! Залiзла, лежу, у вiконце зиру. До дванадцяти батько пiд пiд’iздом курив одна за одною, ждав, що вернуся.

А пiзнiше вже й матiр вискочила. І давай мене шукати. Батько в один бiк бiжить, мати – в другий… Потiм збiжаться, заскочать у квартиру – а мене нема! Знов бiжать… Так до ранку i бiгали… Я дивилась, дивилась, та й заснула… А вранцi прихожу – прикиньте! – предки як шовковi: обнiмають, плачуть, цiлують, мало не в ноги падають… Отак-от!.. То що, Алько, до мене?

Алька(знизуе плечима). А що робити?.. Пiшли…

4

(«Здравствуй, мальчик Бананан» / ВІА «Весёлые ребята»)

Мiлiцейський вiддiлок.

На задньому планi – клiтка-«мавп’ятник», «запакована пiд зав’язку» затриманими за бiйку у парку. Стережуть iх, стоячи по цей бiк клiтки, кiлька сержантiв-мiлiцiонерiв.

Заходить Капiтан. Заклавши руки за спину, пiдходить до «мавп’ятника».

Капiтан(до сержантiв). Втихомирили? Не бунтують бiльше?

Котрийсь iз сержантiв. І менше теж. Ми iм тут популярно пояснили…

Капiтан. Не перестаралися?

Котрийсь iз сержантiв(регоче). Розтин покаже!

Капiтан.

Тiпун тобi на язик!.. (Погрожуе кулаком). Дивись менi! Жартiвник хренов!..

Котрийсь iнший iз сержантiв. Я!

Капiтан. Що ти?

Котрийсь iнший iз сержантiв. Сержант Хренов!

Капiтан. Що, справдi?

Котрийсь iз сержантiв. Справдi, товаришу капiтане!

Капiтан(смiеться). От умора! Із новеньких?

Хренов. Так точно!

Капiтан. Ну гаразд. Із тобою, Хренов, пiзнiше познайомимося. Сподiваюсь, ти не сволоч i не цирозник… (Пiдходить ближче до «мавп’ятника»).