Мертвому півню фагот не потрібен

Або ж просто щезне, розчинившись у повiтрi на кшталт нечистоi сили (i якби так сталося, Копонешро анiтрохи не здивувався б: уся дотеперiшня поведенцiя податкового iнспектора кого завгодно пiдштовхнула б до думки, що Янг-Ол знаеться iз дияволом). – Не поспiшайте! Я згоден!

– Згоднi? – Янг-Ол спробував приклеiти на вуста вираз святоi наiвностi. – Про що це ви?

– Ну… – зам’явся Копонешро.

Сполошено обернувшись, окинув доскiпливим поглядом двiр. Там не було жодноi душi. Ця обставина його трохи заспокоiла, але для бiльшоi певностi вiн ще й кiлька разiв смикнув защiбку вiкна.

– Якого бiса ви там вовтузитесь? – невдоволено поцiкавився Янг-Ол.

– Та так, пусте, – озвався Копонешро, витираючи об штани спiтнiлi долонi. – Перевiряю, чи зачинене…

– Для чого? – зобразив глузливу посмiшку податковий iнспектор.

– Ну як же? – здивувався його нездогадливостi Копонешро. – Обережнiсть, самi розумiете, у такому дiлi рiч не зайва.

– В якому дiлi?

– Ну… ну… Я про вiсiм тисяч… – пробелькотiв Потер.

– А, ви про це! – забiгали у Янг-Ола очi.

– Тiльки…

– Що таке? – насторожився Янг-Ол.

– Може… – несмiливо почав Копонешро. – Може б… того…

– Що ви там м’ямлите?

– Може б ми домовились про половину?

Копонешро склав руки на грудях i звiв на Янг-Ола сповнений вселенськоi туги погляд.

– По-приятельськи, так би мовити. Га?

– Стоп! Стоп! – замахав руками Янг-Ол. – Я так розумiю, що ви хочете вiдбутися лише чотирма тисячами?

– Авжеж!

Вселенська туга в очах Копонешро змiнилася вселенською надiею.

Однак збутися iй не судилося!

– Та що ви собi думаете?! – не на жарт розiзлився податковий iнспектор. – Ми що, на базарi, щоб торгуватися?! – забiгав вздовж стiни, кидаючи на Копонешро нищiвнi позирки. – Давайте порахуемо! Ви приховали вiд оподаткування двадцять тисяч, так? З цих двадцяти тисяч ви повиннi сплатити тридцять процентiв. Скiльки це буде? Правильно, шiсть тисяч. Плюс тридцять процентiв штрафу, а це ще шiсть тисяч. Разом вже дванадцять, так? Тепер додайте пеню.

– Двад… двад… двадцять одна? – вражено пробурмотiв Потер й знесилено плюхнувся на стiлець. – Ви не помиляетесь?

– Ха-ха-ха! – одiзвався рипливим смiхом Янг-Ол. – Ви мене розсмiшили! На штрафах, санкцiях i пенi я, мiй дорогенький, зуби з’iв! Ось, погляньте, – пiддер пальцем верхню губу, демонструючи порiдiлу шеренгу щербатих та гнилих зубiв.