Тріщини

Хрестовий…

– Ну туз, – струснула плечем Текля. – То й що?

Дiвчина мовчала.

– Поясни, – Текля зробила крок до неi. – Що з тобою? Чим ти так стурбована?

– Пояснити? – Марiя тiльки тепер, та й то не одразу, глянула на Теклю. – Що ж пояснювати, коли сама нi чорта не збагну?!

13

Текля зосереджено помiшувала ложечкою каву, втупивши погляд в лаковану гладiнь столика. В очах ii таiвся чи то сумнiв, чи смуток, i пальцi ii то стискалися, то розслаблювалися.

Тепер, з вiддалi часу, прокручуючи плiвку подiй, я можу все детально вiдтворити, я можу з певнiстю написати: «В цiй чарiвнiй iстотi жила шалена лють, яку вона ретельно приховувала, майстерно маскуючись навiть тодi, коли поруч нiкого не було; отже, приховувала ii i вiд самоi себе… Але чи вдавалося iй докiнечно обдурити себе – того я не знаю…»

Раптом вона здригнулася – здаеться, iй почулися кроки: м’якi, скрадливi, вони долинули з коридору.

Текля схопилася, кинулась до дверей (на ходу, клацнувши вмикачем, засвiтила люстру) – i не побачила нiкого.

Нiкого не було нi в коридорi, нi у ваннiй, як не було на кухнi i в туалетi…

– Дурепище! – вилаяла вголос себе, розмiялася: – Рехнутися можна!

Та нараз погляд ii ковзнув по пiдлозi i – що за мана?! – вона запримiтила на килимку пiд вхiдними дверима хрестового туза…

14

Рехнутись можна! Хай би швидше ця сучка прийшла… І де ii лиха носить? Сказала на часинку, а минуло вже, мабуть, годин три! Даремно я ii пожалiла, даремно взяла до себе! Думала: веселiше буде, та й… чого там критися перед собою? Яке «пожалiла»! Вона менi потрiбна, як… Так-так, а що хiба?.

. А воно, це дурне дiвчисько, i справдi кiзка нiвроку, позиркують в ii бiк i безбородi козлики, i рогатi одруженi козли, та й навiть цапи, яким вже давно пора на цвинтарi тлiти, а не жiнок очима мацати! Глядуни нещаснi, лiдери iвнистi, гемороi смердючi, iздюки недоробленi, всiх би повбивала!.. Нiякого вiд вас дiла, тiльки повiтря даремно псуете… І зиску нiякого, i порятунку вiд вас немае. Куди не поткнешся – там i ви, цвiркуни мiлiметровi, без клепок в головi i язикiв в ротi! Якого чорта штани носите?! Що ви в матнi ховаете? Та ж у вас того добра – нi сховать, нi показать… Жах! Жах!

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/vasil-vrublevskiy/tr-schini/) на ЛитРес.