Тріщини

– Ну що, йдемо? – каже Текля, видимо вдоволена справленим враженням, i не втримуеться: – Як я тобi? Ще можу пiдчепити якогось хлопчика?

– А певно ж! – усмiхнулася Марiя, й згадала свое: «Коли б була чоловiком, нiзащо не пройшла б мимо Теклi, не зачепивши ii бодай поглядом…»

І усмiхаеться ще раз.

Текля злегка похмурнiе:

– Посмiшка в тебе якась дивна, не така…

– Як це? – нiяковiе Марiя.

– Не зовсiм щира, iронiчна… Мабуть, думаеш, що мiй вiк…

– Та що ти! – гарячково заперечуе дiвчина.

 – Нiчого такого! Ти виглядаеш прекрасно, можу заприсягтися, що…

– Не треба! – дещо лагiднiше перебивае Текля. – Не говори менi цих нiкчемних комплiментiв, ти не чоловiк…

– Але це не комплi…

– Марiе! Я ж сказала!

2

… але i наступного дня, i наступного пiсля наступного – Текля на службi, як i завжди, сконцентрована непiдступнiсть: анi жодним жестом, анi жодним словом, анi навiть вiдтiнком голосу вона не вiдступила вiд усталених службових стосункiв.

Нiби не було недiльних гостин, анi довiрливоi розмови, анi прогулянки вечiрнiм мiстом. Спершу Марiю це бентежило, але трималося те вiдчуття при нiй недовго, iй вистачило розуму й тактовностi i самiй повестися так само…Так минув тиждень, аж у п’ятницю, за хвилину до вiсiмнадцятоi, коли Марiя вже зiбралася з роботи, прийшла секретарка i сказала:

– Машо, тебе Теоклiна Нарцисiвна викликае!

3

Цiеi ночi перед суботою iй приснився сон-спогад.

… нiяк не пригадати плакала чи смiялась

… нiяк не пригадати

хто пiдхопив майже безживне тiло

поволiк до ванноi

хлюпнув в обличчя водою

тодi опустив на пiдлогу

й задер спiдничку

… дзюркотiла вода

… тiльки й пригадуеться, що – дзюркотiла вода…

Прокинувшись, вона ще довго лежить iз заплющеними очима, ще довго намагаеться стулити уламки розбитого напiвбезпам’ятства, i раптом помiчае, що всеньке тiло ii тремтить.

«Ну, досить!» – каже вона собi.

Так вона казала собi вже багато-багато-багато разiв. Саме: казала. А не наказувала. Просто казала. От i зараз – просто каже. Тоном – нiби комусь обiцяе. Та нi, обiцяти немае кому. Дурiсть, яка велика дурiсть: навiщо обiцяти, коли (i ти це добре знаеш) обiцянки твоi непотрiбнi нiкому, навiть тобi самiй.

Навiть тобi самiй.

Навiть тобi.