Гріхи батьків

– Збережiть цю версiю для свого адвоката, – порадив детектив i видихнув, наповнивши тiсне примiщення хмарою диму.

– У мене немае адвоката, – запротестував Гаррi.

– Якби я потрапив у бiду, як ти, жевжику, единою надiею на порятунок вважав би Сефтона Джелкса.

– А хто такий Сефтон Джелкс?

– Ти, мабуть, i не чув про найметкiшого юриста у Нью-Йорку, – зауважив детектив, випускаючи ще одну порцiю диму. – Але в нього призначена зустрiч iз тобою завтра на дев’яту годину, а Джелкс навiть не вийде зi свого кабiнету, якщо його рахунок не оплатили заздалегiдь.

– Але… – почав було Гаррi, коли Коловський поплескав долонею дверi камери.

– Тому коли Джелкс з’явиться тут завтра вранцi, – продовжив детектив, iгноруючи слова Гаррi, – тобi краще буде вигадати переконливiшу iсторiю, нiж арешт не того чоловiка. Ти назвався iммiграцiйному службовцю Томом Бредшоу, i якщо цього було достатньо йому, достатньо буде й для суддi.

Дверi камери вiдчинилися, але детектив ще встиг видихнути хмару диму наостанок, що змусило Гаррi закашлятися.

Коловський бiльше не сказав нi слова, вийшов у коридор i грюкнув за собою дверима. Гаррi впав на нари, прикрiпленi до стiни, i поклав голову на тверду, як цегла, подушку. В’язень звiв погляд на стелю i задумався про те, як вiн опинився у полiцiйнiй камерi по iнший бiк свiту зi звинуваченням у вбивствi.

?

Дверi вiдчинилися задовго до того, як ранкове свiтло змогло продертися крiзь грати на вiкнi камери. Незважаючи на ранню годину, Гаррi вiдчув, що виспався.

Охоронець зайшов, несучи тацю з iжею, яку Армiя порятунку не вважала б прийнятною навiть для безхатченка без цента за душею. Щойно вiн поставив тацю на маленький дерев’яний столик, то вiдразу ж мовчки вийшов.

Гаррi мимохiть глянув на iжу, затим узявся походжати по камерi. З кожним кроком вiн набирав певностi, що як тiльки пояснить пановi Джелксу, чому змiнив свое iм’я на Тома Бредшоу, все хутко вирiшиться. Безумовно, найгiрше покарання, якого вiн заслуговуе, – депортацiя.

Оскiльки ж у намiри бранця якраз i входило повернення до Англii, щоби вступити до вiйськово-морського флоту, все це вiдповiдало його первiсному задуму.

Близько дев’ятоi ранку Гаррi сидiв на краю двоярусних нарiв i нетерпеливився: коли ж з’явиться той пан Джелкс? Нарештi аж о дев’ятiй дванадцять масивнi залiзнi дверi вiдчинилися. Гаррi пiдвiвся. Тюремний наглядач впустив високого поставного чоловiка зi срiблясто-сивою чуприною.