Гріхи батьків

Пiсля того як юнак заповнив анкету, його передали iншому суворому лiкарю. Цього разу, коли медик запитав: «Чи знаете ви якiсь спадковi недуги або захворювання у вашiй родинi, якi могли б завадити вам вступити на дiеву службу?», вiн вiдповiв: «Нi, сер».

12

Опiвднi наступного дня Джайлз покинув один свiт, щоб увiйти в iнший.

Тридцять шiсть новобранцiв, котрi не мали мiж собою нiчого спiльного, окрiм королiвського шилiнга[7 - Королiвський шилiнг – традицiйна монета, прийнявши яку вiд вербувальника чоловiк зобов’язувався служити в англiйськiй армii i не мiг уже вiд цього вiдступитися.

], сiли у вагон разом iз капралом, який вiдтепер виконував обов’язки iхньоi няньки. Коли потяг виiхав за межi вокзалу, Джайлз утупився у похмуре вiкно вагона третього класу i був упевнений тiльки в одному: вони прямували на пiвдень. Але лише пiсля того як за чотири години потяг заiхав у Лiмпстон, юнак збагнув, наскiльки це було далеко на пiвдень.

Пiд час цiеi подорожi Джайлз мовчав i уважно слухав усiх людей, котрi були навколо i мали стати його супутниками наступнi дванадцять тижнiв.

Водiй автобуса з Фiлтона, полiцiянт iз Лонг-Ештона, м’ясар iз Брод-стрит, будiвельник iз Нейлсi та фермер iз Вiнскомба.

Як тiльки вони вивантажилися з потяга, капрал спрямував iх в автобус, що вже чекав неподалiк.

– Куди ми iдемо? – поцiкавився м’ясар.

– Дiзнаетесь уже скоро, паночку, – вiдповiв капрал, i за акцентом стало ясно, де вiн народився.

Упродовж години автобус рухався Дартмуром, доки не дiстався мiсця, де не спостерiгалося жодних ознак будинкiв або людей, хiба якийсь випадковий яструб летiв у небi в пошуках здобичi.

Зрештою, вони зупинилися бiля вiддаленоi групи споруд, про яку вицвiла вивiска повiдомляла: «Іпрськi казарми. Навчальний табiр Вессекського полку». Це настрiй Джайлзу не пiдняло. Якийсь вояк вийшов iз будки бiля ворiт i пiдняв шлагбаум, аби дозволити автобусу проiхати ще сто ярдiв, перш нiж зупинитися посеред навчального плацу.

Єдина постать стояла в очiкуваннi, коли прибульцi виберуться з салону.

Коли Джайлз вийшов iз автобуса, то зiткнувся вiч-на-вiч iз здорованем з широкими грудьми й одягненим у хакi, котрий виглядав так, нiби його посадили на грядку. На його грудях висiли три ряди медалей, а пiд пахвою стримiв стек. Але найбiльше Джайлза вразили гострi, як вiстря ножа, складки на штанях i черевики, такi напуцованi, що вiн мiг бачити в них свое вiдображення.