Людиною він був

– Можу закластися, – зауважив Себастьян, – що вона все одно опиниться у невеликому будиночку з терасою неподалiк вiд свого старого коледжу.

– Ти наближаешся до небезпечного вiку, коли стають мудрим, – сказала Емма й замислилася, чи не варто iй подiлитися з сином своею останньою проблемою.

4

– Шiсть мiсяцiв! – лютував Гаррi. – Цього клятого чоловiка треба було повiсити й розiрвати кiньми.

– Про що це ти? – запитала Емма спокiйно, наливаючи собi друге горнятко чаю.

– Про бурмила, який ударив медсестру в приймальному покоi, а потiм напав на лiкаря.

Його засудили лише до шести

мiсяцiв.

– Доктора Гендса, – сказала Емма. – Хоча я i погоджуюся з тобою, однак iснували пом’якшувальнi обставини.

– Якi ще обставини? – не зрозумiв Гаррi.

– Медсестра не забажала свiдчити, коли справа дiйшла до суду.

– І чого б це? – здивувався Гаррi, вiдкладаючи газету.

– Кiлька моiх найкращих медсестер приiхали з iнших краiн i не хочуть з’являтися на лавi для свiдкiв, побоюючись, що влада може дiзнатися, що iхнi iммiграцiйнi документи, скажiмо так, не в надто iдеальному станi.

– Це не причина заплющувати очi на такi речi, – не здавався Гаррi.

– У нас немае великого вибору, якщо хочемо зберегти Нацiональну службу здоров’я.

– Однак це не скасовуе того факту, що цей бандит вдарив медсестру, – Гаррi ще раз кинув погляд на статтю, – у суботу ввечерi, коли вiн був п’яний як чiп.

– Суботнiй вечiр – вихiдний, – сказала Емма, – що виявив би Вiльям Ворвiк, як тiльки поспiлкувався б зi старшою медсестрою, а також те, що вона вмикае радiо щосуботи о п’ятiй годинi пополуднi, щоб почути результат матчу «Бристоль сiтi» чи «Бристоль роверс», залежно вiд того, хто з них грае вдома того дня.

Гаррi не втручався.

– Якщо вони перемогли, для медсестри буде спокiйна нiч. Якщо нiчия, це ще терпимо. Але якщо програли, це буде справжне жахiття, у нас просто недостатньо персоналу, щоб iз таким упоратися.

– І це тiльки тому, що господарi поля програли футбольний матч?

– Атож, оскiльки можна гарантувати, що домашнi вболiвальники топитимуть своi печалi в чарцi, а потiм влаштують бiйку.

І декотрi, яка несподiванка, будуть змушенi чекати годинами, перш нiж хтось зможе ними зайнятися. Результат? Ще бiльше бiйок вибухае у приймальному покоi, й iнодi в це намагаються втрутитися медсестра або лiкар.

– У вас немае охоронцiв для цього?

– Боюся, що iх замало.