Людиною він був

– Правда, що ви були адвокатом прем’ер-мiнiстра? – поцiкавилася Еллi-Мей сiдаючи.

– Атож, – пiдтвердив Гудмен. – Але зараз працюю на пана Вiлсона лише приватно.

– А ви знайшли час прочитати листа та додатки, якi я нещодавно вам надiслала? – запитала Еллi-Мей, добре тямлячи, що за бесiду треба платити за тiею ж ставкою, що й за юридичну консультацiю.

– Кожне слово, – сказав Гудмен i поплескав рукою теку на столi перед собою. – Я б узявся за цю справу, якби ваш чоловiк звернувся до мене у цьому пiкантному питаннi.

Я б порекомендував йому вимагати у цiеi жiнки доказiв.

– Лорде Гудмен, в адвокатах було б набагато менше потреби, якби всi ми могли передбачати подii. Але, попри це, якою е ваша думка, чи iснують вагомi докази проти ледi Вiрджинii?

– Я б сказав, що так, мадам. Тобто якщо пан i панi Мортон погодяться пiдписати заяву, яка пiдтверджуе, що Фреддi Фенвiк – iхня дитина i що ледi Вiрджинiя знала про це на момент його народження.

– Просто покладiть перед ними потрiбний документ, лорде Гудмен, i вони його пiдпишуть.

І як тiльки вони це зроблять, чи може Сайрус вимагати повернення всiеi суми, яку виплатив цiй шарлатанцi за цi роки?

– Кожен цент плюс вiдсотки або iншi виплати, встановленi судом, разом iз моiм гонораром, звiсно.

– Тож ваша порада подавати до суду? – нахилилася вперед Еллi-Мей.

– З одним застереженням, – сказав Гудмен, зводячи брову.

– Адвокати завжди вигадують застереження на той випадок, якщо все ж програють.

Що ж, я готова вислухати вас.

– Немае сенсу судитися з ледi Вiрджинiею на таку велику суму, якщо в неi немае активiв, що мають реальну вартiсть. Одна газета, – сказав вiн, розгортаючи пухку теку, – стверджуе, що вона забирае юного Фреддi з його початковоi школи, оскiльки бiльше не може дозволити собi платити за неi.

– Але iй належить будинок на Онслоу-сквер, я достовiрно поiнформована про це, i вона мае пiв дюжини слуг, аби доглядати за ним.

– Належав, – виправив Гудмен.

 – Ледi Вiрджинiя продала цей будинок кiлька мiсяцiв тому i звiльнила весь персонал.

Вiн розгорнув iншу теку й переглянув кiлька вирiзок iз часописiв, перш нiж передати матерiали своiй клiентцi.

Пiсля того як Еллi-Мей закiнчила iх читати, вона запитала:

– Це змiнюе вашу думку?

– Нi, але для початку я б порекомендував надiслати ледi Вiрджинii листа без наполягань iз проханням виплатити повну суму та дати iй тридцять днiв на вiдповiдь.